У Дніпрі жінка знайшла листа від солдата радянської армії [ Редагувати ]

Послання з минулого. У Дніпрі жінка знайшла новорічного листа від солдата радянської армії до матері. Чоловік написав про умови в лазареті та привітав матір з прийдешніми святами. Кому належав лист та чи знайшли його родичі, розкаже Олена Мендалюк.

"З новим 1944 роком!", - так солдат Володимир Мороз вітає свою маму Степаниду. Його лист відшукала Олена Присягіна. Жінка полюбляє історію рідного міста. Чи не всі книжки купує ось у цьому комісійному магазині. Одного разу до її рук потрапив цінний примірник - у довіднику дівчина і знайшла цього листа.

"Человек этот - солдат, лежал в госпитале и вот он рассказывает немного о своей там: "Жизнь в лазарете веселая, читаю книги, играем в шахматы и шашки, слушаем радио. Кормят в лазарете хорошо. Скоро поправимся и после 2 лет покорной работы, после ранения, с новыми силами пойдем добивать ненавистных фашистов. С тем до свидание. Вова", - вот такие строки. Очень трогательные", - зачитує Олена Присягіна, жителька Дніпра.

Олена взялася розшукувати родичів солдата чи навіть його самого.

З'ясувалося, Володимир Мороз служив на Третьому українському фронті. У вересні 1944 року був нагороджений медаллю "За відвагу". На вулиці Магазинній, 29, за адресою отримувача, Степаниди наша знімальна група не знайшла.

"Здесь Магазинная 29-1. Нет, Мороз. Здесь Фиактистовы, Блажновы, Манвеляны, вот мы. Нету Мороз", - говорить Валентина Скрипник, жителька Дніпра.

Тетяна Феокнистова - місцева старожителька. Розповідає - у цьому будинку жили її батьки і вона вже понад 70 років мешкає. На пошуки родини Мороз рушаємо разом:

"Вот там одни Морозы жили, там вторые".

Як виявилося, Степанида Дмитрівна працювала на місцевому хлібозаводі. Пригадують і солдата Володимира.

"Вовка был, но там сейчас никто не живет, ну как там - продали. Сейчас там совсем другие люди живут. Ну, я помню - ребенком была - Танин отец Владимир, Вова", - пригадує Тетяна Феокнистова, жителька Дніпра.

За словами пані Тетяни, Володимир Мороз років 30 тому переїхав до Києва. Чим займається і де мешкає - жінка не знає. Поки що не відомо і хто міг принести довідник до комісійного магазину.

"В книгах находят такие ценные вещи. Бывает, мы открываем, а там - фотографии и крестин и свадеб. Потом человек приходит - вот, у нас квитанции такие есть и мы отдаем тогда им. Так что, книга хранит память, историю", - зазначила Лариса Ковалькова, директорка магазину.

Імовірно, лист лежав у книзі дуже довго, пожовклий аркуш польової пошти - навіть лишив відбиток. Утім, власниця книги Олена Присягіна сподівається: можливо, хтось із родини Мороз побачить цей сюжет. Жінка готова повернути листа його власникові.