Обстріли з артилерії і танки у бойовиків: на Донбасі чергове загострення [ Редагувати ]

Ситуація на фронті й далі в стадії загострення. Бойовики застосовують артилерію та інші види озброєнь, заборонені Мінськими угодами. Під обстріл потрапила й наша знімальна група. Тож далі - матеріал із передової - від Руслана Смєщука.

На річки багнюки перетворилися нині ґрунтові дороги на правобережжі Сіверського Донця, у прифронтовій смузі. Та часто це єдиний більш-менш безпечний шлях до селищ і позицій. Адже асфальтовані - прострілюються.

Тому наша знімальна група до позицій прямує cаме таким бездоріжжям. І це ще те випробування. А в сутінках - і поготів.

Удень пересування між позиціями обмежене, адже можна потрапити під вогонь ворога. Активний рух починається вночі, зараз ми бачимо, як один автомобіль тягне інший, який загруз у багнюці. Одна з машин увімкнула фари, і те лише тому, що ми не в зоні ураження.

Нас везуть на передову військовим "Уралом". Після рясних дощів та відлиги це чи не єдиний ефективний транспорт тут.

Зараз військові сказали вимкнути світло, ми перейшли в інфрачервоний режим. Адже чутно кулеметні черги - ми в зоні ураження.

Доїхавши до позицій, військові у більш-менш безпечному місці вивантажують боєприпаси.

"Вже булочки забирай, вигружают ящики с боєприпасами".

Ну, а нас уже окопами ведуть на нульову позицію. Усі в бронежилетах небезпека чатує на кожному кроці, адже вночі постріли лунають частіше, ніж удень.

Немножко проходка по окопу и разворот на камеру ліхтарі вмикати не можна, тому я зараз іду навпомацки. А бійці тут у разі потреби бігають. Як це вони роблять, без підсвідки, я не уявляю. Разворачиваюсь и иду дальше.

"Оно может быть в любой момент, в любую секунду произойти может, что-то сильное прилететь. Так что сидим, бдим, если близко подходят, делаем доповідь і відкриваєм вогонь", - говорить позивний "Нацик", військовослужбовець ЗСУ.

Невдовзі відчуваємо це на собі. Ми потрапляємо під кулеметний обстріл. Супротивник застосовує реактивні гранати. Вояки відповідають із бойової бронемашини.

Відстрілявшись, бронемашина швидко відступає з вогневої позиції, оскільки бойовики нещодавно завели танки, розповідають військові.

"Заезжали танки, отчетливо было слышно звук танков, количество определить нельзя", - говорить позивний "Прапор", військовослужбовець ЗСУ.

І таке тут відбувається чи не щоночі. А на світанку, ще затемна, черговий "Урал" забирає групу військових із передової. Когось із хлопців везуть на терапевтичне лікування, когось на пошту. Заразом вивозять і нас.

А за кілька кілометрів від лінії зіткнення одразу кілька селищ. Через війну і майже непроїзні для більшості легковиків шляхи люди тут живуть, як на острові. Відрізані від світу бездоріжжям.

"Я стараюсь не выезжать в такую погоду, и не ездить никуда. Если я уже думаю что будет зима - я стараюсь себе осенью, выезжаю пока транспорт есть, я стараюсь тогда выезжать, что мне надо тогда куплю, лекарства отак мы стараемся прожить тут из-за того что вы сами видите что тут не можна выехать нияк", - говорить Марія, місцева жителька.

Звісно, можна винайняти всюдихід до Сєвєродонецька чи Лисичанська, але це коштує тисячу гривень. Для місцевих жителів - це просто космічні гроші. Тож люди чекають на суху погоду й початок так би мовити навігації з великою землею.