Карантин змусив людей у всьому світі розважатися в інтернеті [ Редагувати ]

Суворий карантин позбавив звичного буття багатьох людей у різних країнах. І йдеться не лише про можливість повечеряти в ресторані, чи відвідати кінотеатр. Аби врятуватися від нудьги - дедалі частіше своє життя люди переносять в інтернет. Як саме - дивіться. 

Учасники китайського гурту TheTwoSeconds у Пекіні не бачилися два тижні через карантин. Коли нарешті все обмеження скінчилися, - музиканти зустрілися, щоб дати концерт у нічному клубі. Утім в залі було порожньо - виступ транслювали онлайн.

Дзін Шуан, менеджер нічного клубу:

Багато хто з наших клієнтів звернулися до нас, сказали, що вдома їм сидіти сумно. У нашому клубі виконують електронну музику, і ми вирішили розважити авдиторію.

Але концерт онлайн, хоч і в прямому ефірі, далеко не те саме, що живе виконання.

Діджей Едді, музикант:

Мені потрібен зоровий контакт і комунікація з аудиторією. Натомість під час стріму я бачу лише камеру і не знаю, хто слухає по той бік об'єктиву, чи подобається йому виступ. Це незвично.

Подібні емоції і на іншому кінці планети. Італійка Лессіа Маурі викладає танці. Поки заняття заборонені, - вона записує уроки на відео і викладає в соцмережі.

Лесіа Маурі, викладачка танців:

Дивно почуватися на самоті у класі, де зазвичай повно учнів. Мені не подобається, але треба призвичаюватися. З іншого боку, записи відео можна переглядати кілька разів у зручний час.

Але що діяти, коли ви вже і музику послухали, і потренувалися, і просто хочете посидіти з друзями? Вихід - віртуальний пікнік. Мешканка Каракаса Анна Перейра щотижня зустрічається з друзями протягом останніх дев'яти років. Традицію вирішили не переривати. Усі разом збираються в інтернеті.

Анна Перейра, мешканка Каракаса:

У мене, виявляється, був лише пакет рису, півпачки сочевиці і часник. Тому я пішла в супермаркет, закупила продуктів десь на три тижні. Бо часто їсти хочеться просто через нудьгу.

Але і венесуельцям, як і китайцям та італійцям, ізоляція не до вподоби. Інтернет-зв'язок полегшує життя, але не замінює живого спілкування. Анна каже, перше, що зробить коли все скінчиться, обійме рідних і друзів.