Коронавірус в Україні: як дотримуються карантину у прифронтових селищах [ Редагувати ]

Карантин на лінії вогню. Жителі прифронтових селищ, чули про обмеження по всій країні. Але в людей, які сьомий рік живуть в умовах війни, геть інші уявлення про самоізоляцію та заходи безпеки. Які саме - дізналася Ірина Баглай. 

У фронтовому селищі Новотошківському засоби захисту - дефіцит. Проте біля аптек і магазинів - усі в масках. І майже в кожного власного виробництва.

За новинами щодо коронавірусу навіть у фронтових селищах Луганщини теж стежать. Доки чекають своєї черги зайти в магазин - обмінюються останніми даними.

Галина Миколаївна, жителька Новотошківського:

Я вот смотрю, читаю сводки каждый день за этот коронавирус, Китай или в Италии. У нас как-то меньше смертность, может выживем, а вот война… когда она закончится. Дадут нам выжить или не дадуть.

До минулого тижня тут чули тільки відлуння стрілянини. Аж раптом снаряди з боку окупованих селищ полетіли по будинках.

Ольга Євгеніївна, жителька Новотошківського:

Ходили не боялись, а тут на тебе такое, что руки ноги затрусились. Мы шли в магазин и буквально 150 метров от нас над головой пролетел снаряд, мы присели, испугались, хотели ложиться.

Чого бояться більше? Ті, хто вже шість років живе в зоні ризику, - відповідають однаково.

"Коронавирус может и пройдет, а мы здесь уже шесть лет боимся, ходуном ходит".

Та й переконувати ізолюватись тут нікого не доводиться. Люди навчені постійною небезпекою - згадують, як часом доводилося понад місяць сидіти в підвалах.

Інесса, жителька Новотошківського:

Стрельба такая была и все летит к нам. Я говорю - боже что это, почему наши молчат, почему не отстреливаются, неужели к нам придут, повесят. Потом услышали - от нас пошла ответка - сразу успокоение.

Кілька днів тому в селищі серед будинків розірвалось два артилерійські снаряди. А вже за кілька днів на околицях знову було чутно вибухи мін. Стрілецький вогонь тут уже не дивує навіть посеред дня.

Сергій, військовослужбовець Збройних Сил України:

Cтрелковое оружие работает, можно сказать - это типичное. Регулярные обстрелы, но минометные случаются.

Тож тепер у підвали люди не бігають, коли закінчиться карантин не загадують. Лише гірко жартують - обсервація в них уже сьомий рік, і найгірше - невідомо, коли скінчиться.