Пацієнти із відкритою формою туберкульозу ризикують опинитись на вулиці [ Редагувати ]

Окрім медичних прайсів, які мають переглянути, чиновники від медицини повинні переглянути й рішення щодо фінансування і закриття лікарень. Адже зараз на межі знищення і психіатричні, і туберкульозні диспансери. І це при тому, що у нас в Україні фактично неоголошена епідемія сухот. А якщо диспансери закриють, то пацієнти із відкритою формою туберкульозу опиняться на вулиці.

Саме така ситуація зараз на Волині. Сніжана Сидорук - про локальну проблему, яка яскраво демонструє глобальну.

Цей протитуберкульозний диспансер у Луцьку - нині єдиний медзаклад, де стаціонарно лікують хворих на туберкульоз. Щоб залишити його, на Волині провели жорстку оптимізацію.

Іван Нискогуз, генеральний директор КП "Волинський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр Волинської обласної ради":

Ми закрили дві лікарні, вони вже не функціонують і з першого червня будемо закривати ще одну лікарню. Я скоротив двісті тридцять дев'ять працівників. В нас було 532 працівники. Також в нашому закладі я скоротив з семи відділень в мене фактично залишилося три стаціонарних відділення.

І за умов такої економії в медзакладі все одно не вистачає коштів. Лікарня - на межі закриття, бо тих грошей, які надає держава, не стане навіть на зарплату.

Іван Нискогуз, генеральний директор КП "Волинський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр Волинської обласної ради":

В минулому місяці наш фонд заробітної плати склав. Два мільйона сімсот тисяч гривень, а дали два мільйона триста п'ятдесят тисяч.

Три тисячі вісімсот гривень за квітень отримала медсестра Оксана Гальчин. Каже - після реформи роботи додалося. Тепер вона одна медсестра на два відділення.

Оксана Гальчин, медична сестра КП "Волинський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр Волинської обласної ради":

Ми зараз працюємо на даний час на два поверхи. Доводиться працювати і за себе, і за санітарочку. Не дай бог якась така надзвичайна ситуація, ти не знаєш куди тобі бігти, чи викликати чергового лікаря, чи спасати хворого.

Нині в луцькому тубдиспансері майже сто пацієнтів. Уже півтора місяця перебуває тут Сергій Ставровський. Лікуватися вдома, як пропонують міністерські чиновники, чоловік боїться - бо має відкриту форму туберкульозу.

Сергій Ставровський, пацієнт із Луцького району:

Дома я лікуватися не можу, бо в мене племінники, діти, батьки, діди, баби. Що заражати їх? Я вже другий раз тут лежу. Якби не було б цієї лікарні, де б я лікувався.

У відділенні хірургії, яке об'єднали з реанімацією, за рік проводять понад двісті операцій. Тут рятують пацієнтів, за яких у звичайних лікарнях не беруться.

Валерій Кміть, завідувач легенево-хірургічного відділення КП "Волинський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр Волинської обласної ради":

Вся база є, апаратура є. Тільки що? тільки нема фінансування. Сказали хірургію НСЗУ нам не підписало. Де ці хворі повинні оперуватися?

Волинським фтизіатрам виділили 23 мільйони гривень. Це половина від потреби медзакладу. Обурені таким фінансуванням, медики ще місяць тому записали відеозвернення до президента.

За що транспортувати хворих, за що харчувати хворих, за що проводити обстеження?

За місяць ситуація не змінилася. Медики в один голос заявляють: таке фінансування просто не дає змоги утримувати стаціонари, про якісне лікування взагалі не йдеться. Кажуть - якщо так піде й далі, будуть змушені виписувати пацієнтів.

Ірина Дудко, завідувачка відділення мультирезистентного і розширеного резистентного туберкульозу:

Це хворі, які епідемічно небезпечні становлять загрозу для оточуючих, оскільки вони можуть заразити здорову людину резистентними штамами. Це призведе до того, що через два роки ми будемо мати колосальний ріст резистентних форм туберкульозу і ми будемо мати пандемію рівнозначну COVID-19.

До кінця року лише волинським фтизіатрам бракує щонайменше двадцяти мільйонів гривень. На Волині лише торік на туберкульоз захворіли майже сімсот людей. Сотню волинян паличка Коха вбила. Тож лікарі у відчаї закликають владу переглянути фінансування.