Живі мішені: поле бою в околицях Мар'їнки перетворилося на мисливські "сафарі" [ Редагувати ]

Україна ідентифікувала тіло, яке у п'ятницю передали бойовики. Це військовий медик Микола Ілін, на позивний Естонець. Про це повідомляє прес-штаб ООС. Його вбивство набуло міжнародного резонансу. Бо окупанти відкрили вогонь по групі, яка йшла надавати допомогу пораненому розвіднику. Тоді загинули двоє - медик та морпіх. Цей обстріл українська влада назвала варварством з ознаками військового злочину.

Ворог і сьогодні не припиняє обстрілів. Один військовий загинув. Наша Ірина Баглай повернулася з околиць Донецька. 

Мар'їнка. Її можна було б назвати околицею Донецька, якби не лінія фронту, яка фактично і розділяє міста.

Ну тут уже чуть-чуть осталось до Донецка.

Зігнувшись, перебіжками, а то й навприсядки, ховаючи голову, ми дістаємося до нульового рубежу. Майже впритул до вогневих позицій бойовиків.

Постоянно подходят со стороны противника разведовательные группы. Пытаются пройти.

Так завершуються чергові спроби прорватися стежкою ворожих ДРГ. Але їхня ціль не позиції, а нажива.

Это контрабанда. Они этим занимались и им очень не выгодно, что мы это держим под контролем и не пускаем.

Нажитися на війні з боку ворога не нехтують і так звані "туристи" - любителі постріляти по живих мішенях. За розвідданими, такі "сафарі" на цьому напрямку через зручний ландшафт дуже популярні серед колишніх військових, спецназівців або ж мисливців.

Позивний "Козак", військовослужбовець Збройних сил України:

На очень дальних дистанциях, близко до 2 км они бьют точно в цель. У нас тут живут гражданское население, которое тоже самое, это подтверждает, что раз в месяц, раз в два месяца по любому кто то заезжает.

Мар'їнка місто контрастів і, здавалось би, вулиці житлові вже за спиною наших військових, однак тут настільки маленька відстань від окупованого Донецька, що кулі можуть поцілити і по будинках і ось тоді мішенню таких любителів "сафарі" стають мирні люди.

Стріляють, дєтка, коли їм вздумається і дньом і ночью.

Військові зведення про активізацію бойовиків підтверджує і пані Віра. Згадує, як на сьомому році війни довелось перечікувати Обстріл просто неба.

Віра Олексіївна, жителька Мар'їнки:

Тільки вийшла, а я ж не бачила то шари літають по небі, рота роззявила, а вони як почали пускать, а мені куди тікать? Упала, метра півтора лежала, а по мені як куча заліза гарячого.