У Запоріжжі завершився "Мотопробіг Єдності" [ Редагувати ]

Понад п'ять тисяч кілометрів - за два тижні. У Запоріжжі фінішував мотопробіг Єдності України, який ще 20 липня стартував в Ужгороді. У такий спосіб мотоциклісти з усіх регіонів, вже четвертий рік поспіль, намагаються підтримати ідею збереження територіальної цілості країни. З собою везуть величезний прапор.

За чотири роки мотопробіг став дійсно всеукраїнським. Цього року країною проїхали майже дві тисячі байкерів. Позаду - 54 міста.

Мета такого заходу проста, - кажуть учасники, - показати, що українці дружні та єдині.

Ліля "Стрекоза", учасник мотопробігу "Єдності України 2020":

Быть одной семьей, полностью Украиной. То есть это больше как на патриотизме. И пока будет война, мы будем проводить этот "мотопробег едности".

На своєму "Бандиті", таку назву має цей залізний кінь, - Лілія проїхала весь маршрут. Каже - готувалась до нього довго і ретельно. А ще, додала байку особливого колориту. Справжній розпис від художниці з Петриківки.

Малюночки трохи різні. З цього краю тризуб. А з того краю, Слава Україні. І хотілось провезти саме Петриківський розпис нашою Україною.

А ще, мотопробіг - гарна нагода "зафрендитися", - додають учасники.

Обмениваемся своими данными. Чтобы не потеряться. Но мы уже конечно не потеряемся.

Фінішувала мотоспільнота на Хортиці. Туди байкери привезли величезний прапор України.

Микола Комаров, учасник мотопробігу "Єдності України 2020":

На флаге пожелания со всех, собственно говоря, всех городов, которые мы проезжали. И от клубов, и от простых людей.

Вже традиційно, прапор піднімають на козацьку вежу.

Микола Спиридонов, організатор мотопробігу "Єдності України 2020":

Щоб люди розуміли, що які б вони не були різні, де б вони не проживали на території України, вони всі є патріоти, вони всі є Українці. Запам'яталось коли ми Святогірську ночували, як хлопці з Ужгорода тягнули до себе в гості хлопців з Краматорська. І це було дуже чудово. Це було символом для мене єднання.

Учасники кажуть - за весь час мотопробігу, по справжньому розслабитись вдалося вже тут, на Січі. Коли перетнули фінішну межу. Поки припарковані "залізні коні" відпочивали, байкерам показали коней справжніх - у кінному театрі. А ще, за традицією, посвятили в запорозькі козаки.