Війна у Нагорному Карабаху: світові лідери закликали сторони до перемовин [ Редагувати ]
Світові лідери нарешті об'єднались у мирних закликах до Вірменії та Азербайджану. Наполягають - потрібні переговори. З такими заявами виступили вже всі - від США до Ірану, від Франції до Японії. Вже давно світ не був настільки солідарним. Але і це не допомагає! Бойові дії на Кавказі тривають. Як далеко це може зайти? І чому Туреччина протистоїть усьому світу? Анна Філь продовжить.
"Заморожений" конфлікт, який знову став "гарячою"точкою. Найбільша ескалація за останні 30 років. Чому саме зараз? І кому вигідна маленька-велика війна? І що залишиться, коли дим від обстрілів - розвіється?
Лачинський коридор. Ці 10 кілометрів гірського серпантину називають "дорогою життя". Вона з'єднує Вірменію і Нагірний Карабах - ніким не визнану республіку, в яку не їздять потяги і не літають літаки. За міжнародним правом вона належить Азербайджану. Але з Вірменією її пов'язують і паспорти, і гроші. А ще десятки доріг вони з'явилися за останні 20 років.
Але ця ниточка, хоч і ледь помітна на мапі, найважливіша. Кільце обстрілів усе ближче до Лачина.
Араїк Арутюнян, президент невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки:
Я хочу заявити чітко і ясно - Азербайджан ніколи не захопить Нагірний Карабах.
За часів Союзу регіон належав саме Азербайджану, але жили там етнічні вірмени. Наприкінці вісімдесятих вони захотіли повернутися до складу сусідньої республіки. Почалася війна, яка забрала 20 тисяч життів. Як наслідок Вірменія захопила і Карабах, і довколишні території. Нині Азербайджан прагне реваншу.
Ільхам Алієв, президент Азербайджану:
У нас є лише одна умова - вірменські війська мають негайно і повністю залишити наші землі.
Шаддін Рустамов, новобранець збройних сил Азербайджану:
Мене переповнює гордість. Ми так давно чекали цієї миті - 25 років. Вірю, що врешті ми повернемо те, що нам належить.
Вірменія запевняє - першим наступ почав Азербайджан.
Анна Нагдалян, речниця Міністерства закордонних справ Вірменії:
Азербайджан дав старт масштабній агресії. Вони обстрілюють мирних жителів, зокрема в столиці Нагірного Карабаху - Степанакерті.
У Баку кажуть - вони лише відповіли на провокацію. З'ясувати, хто правий неможливо. Як і дізнатися точну кількість жертв протистояння. Війна ведеться і справжня, й інформаційна. Азербайджан заявляє, що знищили тисячі вірменських солдат, в Єревані твердять - збили кілька літаків і вертольотів противника. Свої втрати сторони применшують. Але війну транслюють у всіх деталях - намагаючись довести свою перевагу.
На землі артилерія і бронетехніка - уперше від 90х. У небі гелікоптери і безпілотники. Воюють не лише "місцеві". Єреван запевняє що на боці Азербайджану є найманці з Сирії, таке ж про супротивника говорять і в Баку. Азербайджан відкрито підтримала Туреччина. Анкара навіть не виключає свого безпосереднього військового втручання.
Хулусі Акар, міністр оборони Туреччини:
Відносини Туреччини і Азербайджану можна описати виразом "дві країни - один народ". У нас спільний біль і спільна радість. Ми допоможемо азербайджанцям захистити їхні землі.
Саме "турецький фактор" нове в нинішньому загостренні. Анкара завжди підтримувала Баку. Але за останні кілька років Туреччина перетворилася на одну з наймогутніших держав у регіоні. І тепер "своя лінія" в Карабаху для неї - зайвий привід заявити про власну значимість. За Вірменією ж, хоч і не так явно, стоїть Росія. І саме від того, чи домовляться між собою ці держави - залежить усе.
Ігор Тишкевич, політичний аналітик Українського інституту майбутнього:
На сьогодні ні Вірменія, ні Азербайджан не мають ресурсів для війни яка б продовжувлаася довше кількох тижнів. Якщо росія можливо інші держави захочуть спробуваи "грати в довгу", відстоювати свій вплив, тоді війна може затягнутися до року.
Поки Москва закликає сторони до переговорів. Як і Сполучені Штати та Франція - офіційні посередники. Звертаються до Анкари.
Еммануель Макрон, президент Франції:
Франція як член Мінської групи з врегулювання конфлікту надзвичайно занепокоєна войовничими заявами Туреччини. Для нас це неприйнятно.
Україна - підтримала територіальну цілісність Азербайджану. Це вже традиційна позиція. Баку і Анкара - наші стратегічні партнери.
Ігор Тишкевич, політичний аналітик Українського інституту майбутнього:
Ми можемо почати більш активні консультації з тою ж самою Туреччиною щодо питання кримськотатарського народу, та щодо судноплавства Чорним морем. Азербайджан і Туреччина, по нафті і газу це майбутні постачальники енергоносіїв на територію України.
Та окрім політики й державних інтересів, для Києва Нагірний Карабах - це ще й приклад замороженого конфлікту. Який може тліти роками.
Уздовж лінії фронту живуть більше 300 тисяч людей. Що довше триватимуть бої, то більше цивільних загине.