Свято Покрови: як вдало вийти заміж та привернути щастя в сім'ю [ Редагувати ]
Напередодні в Україні відзначали свято Покрови. За народною традицією, з цього часу починається період сватань і весільний сезон.
Як вдало вийти заміж та якими обрядами наші пращури привертали щастя в молоду сім'ю - Ірина Розова розкаже.
На Покрову незаміжні дівчата чекали більше за всіх. З цього дня починалися весільні обряди, і від того, як їх провести, вірили, залежатиме добробут і щастя в молодій родині. Задовго до весільного дня на подвір'ї нареченого наряджали "весільне гільце". Наречена мала прийти з дружками та прикрасити невеличке дерево. Зазвичай це була ялинка, як символ довголітнього та щасливого заміжжя.
Анна Вакуленко, наречена:
Гільце наряджали в сім'ї чоловіка для того, щоб був достаток в домі його наряджали різними солодощами, цукерками квітами і калиною.
У день весілля наречену одягали в особливе вбрання. І це був не просто найкращий одяг, а й оберіг від лихих сил.
А це вже останній весільний обряд. На ранок після вінчання молодиці приносили на сніданок у глечику пшоняну кашу. А батько молодого мав розбити цей горщик палкою.
Тетяна Кулинич, сваха:
Розбивається ця каша для того, щоб був добробут, щоб довго жилося молодятам, було багатство. І цю кашу після того, як розбили розложують у хаті по чотирьох углах, щоб був добробут, а останні черепки розкидають на город , щоб була добра городина, для того й б'ється каша.
У дохристиянські часи на Русі в день Покрови святкували зустріч осені з зимою. Знаменувалося свято першим снігом, який покривав землю. З цього часу вже не випасали худобу та припиняли всі польові роботи. Але головна традиція, початок весільного сезону, залишилась і після Хрещення Русі.
Олена Громова, етнолог:
Коли вже люди ходили до Церкви, дівчата ставили свічку і просили Матір Божу покрити їх. Вони вже все атрибували так: якщо покрова покриває землю листям, сніжком, а дівчат от покривали власне от тим омофором, хусткою, щоб вони не залишалися в дівках, щоб в цей період вийти заміж до Филипівського посту.
І хоча весільні обряди на Покрову нічого спільного із християнством не мають, у народі їх пам'ятають досі та вважають культурною спадщиною.