У музей Голодомору передали щоденник свідка геноциду [ Редагувати ]

Нове свідчення. У Національний музей Голодомору-геноциду передали щоденник свідка 30-х років минулого сторіччя. Його автор - учитель Лаврін Нечипоренко. А сам зошит 50 років пролежав як доказ анти-радянської діяльності його друга - поета-дисидента Івана Коваленка. Зошит музею передали діти борців за незалежність України.

Цією акцією Музей почав масовий збір свідчень, реліквій та світлин. Їх надають родини, які не оминув голод.

Зошит передали діти борців за незалежність України. Цією акцією Музей розпочинає масовий збір свідчень, реліквій, фотографій родин, яких не оминув Голодомор.

Мені досить важко говорити, але тим не менше.

Звичайний шкільний зошит з безцінним змістом. На 96 сторінках згадки й нотатки очевидця штучного голодомору на Житомирщині. Спогади вчителя з Житомирщини Лавріна Нечипоренка - через більш як півсторіччя, опинилися у руках його сина. Олександр згадує, як ще малим чув про це розповіді батьків.

Олександр Нечипоренко, син свідка Голодомору та автора щоденника Лавра Нечипоренко:

Ці оповіді були адресовані тільки найближчим, навіть в сім'ї, тому що вони хотіли оберегти від тих небезпек. Близько 400 жителів - померли, близько 200 - випадки людоїдства, - конкретно, яка сусідка, як це знайшли.

Говорити і тим більше писати про Голодомор за радянщини було вкрай ризиковано. Розплатитись можна було або роками каторги, або й власним життям. Проте Лаврін Нечипоренко і його побратим, поет дисидент Іван Коваленко хотіли, щоб люди знали. Тож самотужки готували зошит до друку як "самовидав".

Марія Кириленко, донька поета, дисидента та свідка Голодомору Івана Коваленка:

Ні, не ховали - саме тому все було вилучено до останнього зошита. Більше того, був такий момент - мені було вже 14 років, вони не нишпорили по хаті, вони одразу пішли в кабінет і потім вони пішли в два місця, де зберігався "самовидав".

Після десятирічного стеження, за виготовлення та поширення антирадянських матеріалів Івана Коваленка заарештувало КДБ. І разом з ним і твір Лавріна Нечипоренка - "33 рік". Лише у 1996 році минулого сторіччя зошит знову потрапив до родини Коваленків.

Те, що цей зошит пережив архів КДБ - це щось неймовірне і дивовижне. Це був доказовий матеріал Івана Коваленка, тому це можна назвати "репресованим зошитом".

Від доньки - до сина бунтарів проти тоталітарного режиму зошит передали у фонд Національного музею Голодомору-геноциду. Сам зошит планують оцифрувати та видати книжкою. А в музеї закликають усіх українців доєднатися до акції.

Олеся Стасюк, генеральна директорка Національного музею голодомору-геноциду:

Давайте разом творити Музей Голодомору-геноциду. Інформація понад 50 років була прихована.

Андрій Ковальов, історик, політолог, краєзнавець:

Коли кожен українець зазирне у свою шафу і зрозуміє власний рахунок голодомору. Треба не боятися зазирати в родинні шафи і знаходити такі історії - і вони теж побачать, що постраждали від цієї страшної операції на винищення. Тому що тільки за різними даними голодомор 30-х років забрав від 7 до 10 млн українців.