Міносвіти наказало забезпечити школи туалетами та комп'ютерами: хто платитиме? [ Редагувати ]
Довоєнні будівлі, холодні вуличні вбиральні та незручні меблі. На жаль, так виглядає чимала частина українських шкіл у двадцять першому столітті діти вимушені ходити в туалет на вулицю. І такі школи можна знайти навіть у передмісті столиці, куди і навідалася Лариса Зубенко.
Як виживають учні сільських шкіл та які зміни у навчанні запланували у профільному міністерстві на наступний рік, розкажемо далі.
Нам надо виходить, просить, щоб ми вийшли, дойти, це час все займає, час уроку.
Це чотирикласник Андрій із села Горенка, що у десяти кілометрах від Києва. Єдина школа тут збудована ще у 20-х роках минулого століття. Тож і туалет досі на вулиці. Хоча у 2008 його відремонтували, та двох конвекторів не вистачає, аби прогріти навіть невелику споруду.
Світлана Неділько, в.о. директора Горенської загальноосвітньої школи:
Питання стоїть із каналізацією, в нас тут каналізації нема, по вулиці ніде нема, тому із чотирьох корпусів, треба робити якось каналізацію, треба, щоб спеціалісти дивилися поки що ми працюємо над фінансовим запитом, що ми там плануємо на наступний рік, які там підручники будемо закуплять, і все будемо передавати в ОТГ.
Ще у цій школі немає ані їдальні, ані групи подовженого дня, ані спортивного залу. Уроки фізкультури проходять на вулиці у будь-яку пору року. Із гуртків тут лише музичний. Тож більшість місцевих дітей возять у столичні школи, а це витрати на бензин та купа часу у заторах.
Тетяна, мати школяра:
Зовсім якось незручно, немає приміщень для додаткових занять, така школа довоєнного типу і багато людей із Горенки сюди не приводять в першу чергу через туалет, хоча педагогічний склад непоганий, є оснащення, комп'ютерний клас, але всі тягнуть у Київ, бо там туалет у приміщенні.
Мы бы очень хотели, чтобы новая власть нас услышала и они построили нам-таки новую школу, мы все этого очень-очень ждем.
А будувати треба багато. Таких сільських шкіл по Україні майже півтисячі розповідають у Громадській Організації "Батьки SOS". До їхньої групи у "Фейсбуці" чи не щодня надходять подібні скарги.
Олена Парфьонова, співголова ГО "Батьки SOS":
Навіть у Києві лише у 2014 році зник туалет на вулиці, напевно, всі реформи треба починати із забезпечення базових фізіологічних потреб - саме з туалетів. Інша проблема, що у нас туалети без дверцят, без перегородок, це теж не дуже комфортно для дитини.
Тож у Міністерстві освіти спільно із Міністерством охорони здоров'я вкотре взялися вирішувати проблему застарілих шкіл. За постановою, яка почне діяти із першого січня, всі українські школи мають облаштувати внутрішні туалети.
Крім того, у навчальних закладах повинні бути комп'ютери із моніторами не менше 15 дюймів та доступ до wi-fi, відповідні меблі, аби у діти не хворіли на сколіоз. А школярам, які живуть далі, ніж за два кілометри від школи має бути забезпечено транспорт.
Віктор Ляшко, заступник Міністра охорони здоров'я України:
Також ми говоримо про те, що змінені підходи до організації харчування, дозволяється сьогодні в школах організовувати кейтеринг, але якщо він організовується, то він має відповідати всім вимогам безпечності в якості харчових продуктів, які базуються на системі ГАСП. Також чітко санітарний регламент прописує закладення при організації харчування основні принципи саме здорового харчування.
Та за чий кошт планують модернізацію?
Юрій Кононенко, начальник головного управління шкільної освіти у Міністерстві освіти та науки України:
Питання повного технічного забезпечення облаштування туалетних кімнат у цьому випадку це є компетенція органів місцевого самоврядування. В цілому в Україні на перше січня цього року у нас 502 заклади освіти не мало внутрішніх туалетів. і на допомогу органам місцевого самоврядування вже у державному бюджеті було передбачено 55 млн грн співфінансування із місцевою владою такі туалети обладнати в ста закладах.
Як поки переконують у Міністерстві освіти, у проєкті бюджету на наступний рік такі витрати не передбачені. Тож багатомільйонні закупівлі можуть лягти на плечі місцевих громад.