Вітрини магазинів Нью-Йорка перетворили на художні виставки [ Редагувати ]

Вернісажі у вітринах. В Америці знайшли несподіване застосування порожнім вікнам дорогих крамниць, що зачинились через коронавірус і побоювання щодо грабежів під час недавніх "чорних" протестів.

Що саме там тепер влаштували? Все бачив Дмитро Анопченко, його сюжет про мистецтво, для якого, як виявилося, не треба музеїв і галерей.

Коронавірусні реалії. Центральні площі мегаполісів, де раніше не пройти було - так багато збиралося туристів - навіть у святкові дні майже порожні. І цей самотній Санта - гірке нагадування про життя, яке зазвичай вирувало в післяноворічні дні. Саме на початку року завжди відкривалися найгучніші виставки й організовувалися найбільші розпродажі, та цього року люди лишилися й без одного, й без іншого.

На знаменитій п'ятій авеню в Нью-Йорку вистачає брендових крамниць, які або взагалі зачинилися, або продають останнє, аби тільки звільнити приміщення. І навіть фірмові сувеніри із символікою "міста великого яблука", а на них попит завжди був, більше нікому не потрібні.

Туристів немає, а без них ані Манхеттену, ані цьому місту не вижити.

Тож бізнес тримався скільки міг, сподівався, що все налагодиться, але під час другої хвилі епідемії зрозуміли, що більше немає ані сил, ані коштів сплачувати оренду.

Усе онлайн. Модні бутики й розкішні крамниці розпродують свої колекції виключено в інтернеті, а вітрини просто порожні. І лише на свята знайшли нарешті, чим їх заповнити.

Люди тепер здивовано завмирають біля вітрин. Адже в них фотографії і картини. Імпровізовані виставки, де нові роботи підбирають за стилем чи настроєм.

Барбара Андерсон, організаторка вернісажів у вітринах:

Я вже в депресії була. Щодня тут ходжу, і щодня щось знову закривається, на дверях оголошення - більше не працюємо.

Барбара й переконала власників будівель, із яких з'їхали орендарі, безкоштовно надати місце, а художників принести свої найкращі роботи. Адже виставити їх все одно ніде - галереї зачинені через COVID.

Ланс Джонсон, художник:

Люди зараз кажуть: "Нью-Йорк взагалі помер". А це неправда, це не так! Ми ж тут, ми ж боремося!

Щоб зовсім, як у музеях біля картин пояснення було, хто автор, який це стиль, чи можна купити, на склі наліпки з баркодом - там уся інформація. Але здебільшого це все не для продажу. Радше, своєрідна "антивірусна" арттерапія.

Ніколь Пеінтер, артдиректор:

Це дає надію та сили жити. Люди дорогою додому оминали порожні крамниці - як нагадування про всі втрати в їхньому житті. А тепер спеціально сюди приходять.

А це і справді дає відчуття, що попри всі труднощі, життя триває. Що мистецтво хоч і не лікує, але настрій покращити здатне. І що в момент, коли і люди, і бізнес зосереджені на проблемах, на тому, як вижити, завжди є місце не лише для тривоги і хвилювань.