У Миколаєві жінка досягла спортивних успіхів у честь загиблого військового [ Редагувати ]

Перемогти себе заради мрії незнайомої людини. Жінка з Миколаєва вирішила взяти участь у популярних легкоатлетичних змаганнях і за рік зібрала весь комплект нагород "Гонки націй". Усе - на спомин про загиблого на Донбасі бійця, який мріяв це зробити, але не встиг.

Це був червень. На Погулянці був забіг 15 км.

Ксенія переглядає фото чоловіка. У 2017-му заступник командира батальйону Андрій Кизило загинув у бою під Авдіївкою. Посмертно його нагородили званням Героя України. У двадцяти трирічного військового залишилося чимало нереалізованих планів.

Ксенія Кизило, дружина загиблого бійця:

Він завжди переглядав ролики в ютубі, постійно дивився мотивуючі відео. Побачив оцю "Гонку націй", про яку в Україні ще не говорили. Він казав, що було б класно, якби в Україні таке було.

Волонтерка з Миколаєва Тетяна ще кілька років тому навіть уявити не могла, що міцно пов'яже своє життя зі спортом.

Пробіжки на вулиці навіть у негоду та регулярні тренування у спортзалі. Зізнається: декрет не надто сприяв думкам про активний спосіб життя. Та все змінилося, - після того, як прочитала статтю про Андрія Кизила.

Тетяна Шелковська, волонтерка з Миколаєва:

Був список загиблих. Я читала за кожного з цих хлопців. Була така вирізка, абзац про "Гонку націй".

Чоловік довго готувався до популярного легкоатлетичного змагання, та навіть встиг подолати один забіг. Зібрати для нього решту відзнак "Гонки націй" дала собі слово Тетяна.

Тетяна Шелковська, волонтерка з Миколаєва:

Рукоход мені не піддався, бо я мала зайву вагу в собі, і не могла управляти своїм тілом. Побачивши такі плачевні результати, зрозуміла, що сама не дам собі ради. Тому вимушена була знайти якийсь клуб.

Після кількох місяців наполегливих та виснажливих тренувань - перший старт та перша нагорода. Тендітна жінка витримувала серйозні випробування на рівні з чоловіками - круті підйоми, забіги у снігу, запливи і перенесення вантажів.

Тетяна Шелковська, волонтерка з Миколаєва:

Надихало те, що я бігла у футболці з зображенням Андрія, я знала, що біжу не для себе, біжу для нього.

За рік 7 гонок і 7 нагород. Весь комплект медалей Тетяна вирішила передати до Львова - родині Андрія Кизила.

Ксенія Кизило, дружина загиблого бійця АТО:

Там і радість, і сльози, і переживання, тому що це щось рідне. Людини не має, а мрія лишилася. А ми, поки живемо, можемо вирішувати, зробити чиюсь мрію, багато чого зробити.

Історія Андрія надихає людей, досягати своєї мети і перемагати, переконана Ксенія. А його син, хоч і не пам'ятає батька, має гарний приклад для наслідування.