В селі на Закарпатті можуть закрити будинок для літніх: що буде з його мешканцями? [ Редагувати ]

Будинок для літніх людей у гірському селі Усть-Чорна на Закарпатті під загрозою закриття. Притулок для самотніх пенсіонерів побудували місцеві священники. Нині заклад державний. Мешкають у ньому дев'ятеро старих. Ще 10 хотіли б поселитися тут. Та наразі невідомо, чи взагалі існуватиме цей будинок для літніх. 

Отець Василь - духовний наставник у будинку для літніх людей в селі Усть-Чорна.

Василь Декет, священник:

Тут ми маємо столову жилі кімнати дві на першому поверсі кухню, і тут на другому поверсі так само маємо інші кімнати і зал.

Колись занедбаний сільський клуб, ще дві тисячі четвертого року священники за підтримки меценатів перебудували і відкрили будинок для літніх людей. Нині тут проживають дев'ятеро пенсіонерів. Майже половина - лежачі.

Ольга Чесла, санітарка:

Каждий має свій характер, до каждого нада свій подход. Тяжко канєшно.

Будинок для літніх - нині державний. У рамках реформи децентралізації заклад передали на баланс громади. Однак Усть-Чорнянській ОТГ утримувати його не по кишені.

Петро Костяк, селичний голова ОТГ Устьчорнянської:

Держава мала б зробити перехідний період, щоб побачити, які в нас будуть надходження, що ми можемо розвивати, будувати.

Персонал закладу вже скоротили. Із тринадцяти тут залишилося дев'ять працівників. Та й вони із січня не отримують зарплати. Голова громади пояснює це бюрократичною тяганиною. Мовляв, ОТГ бере заклад на баланс і фінансувати його - доки не завершать усі юридичні процедури не можуть. Але вже зрозуміло, що грошей на утримання вистачить лише на кілька місяців. У районі коштів на це теж немає.

Тімур Аверін, голова Тячівської райдержадміністрації:

Ми готуємо спільне звернення разом з громадою і разом з районною радою до кабінету міністрів та в обласну ОДА, щодо надання підтримки.

Щоб утримувати заклад на рік треба майже два з половиною мільйони гривень. І це при тому, що сімдесят п'ять відсотків пенсії - постояльці віддають на потреби закладу. Однак люди ці переважно - одинокі, а пенсії у них малі.

Надія Кучиш, жителька будинку пристарілих:

Я, наприклад, одна лише дома. син помер, чоловік помер, а я одна, то хоч притулок тут є.

Пані Галина має проблеми зі слухом. Самотужки по господарству вже не впорається. До будинку потрапила чотири роки тому - у страшній депресії, після того, як втратила чоловіка й сина. Донька, каже, на заробітках.

Галина Кучерина, жителька будинку пристарілих:

Я не знаю, як би я пережила. Пані Святослава прийшла була і она мене сюди забрала.

Якщо будинок закриють, жінка не знає, куди податися. Тож і постояльці закладу, і церковники сподіваються, що держава їх почує і допоможе.