Під Шумами медик врятувала бійця під вогнем снайпера [ Редагувати ]

Під Шумами бойовий медик під ворожим кулеметним вогнем урятувала пораненого. Сталося це минулого тижня, тоді там загинуло чотири українських військових. Дівчину керівництво бригади представило до нагородження орденом Богдана Хмельницького. 

Шуми! Невеличкий хутір на околиці окупованої Горлівки. Три роки тому українські війська з боями взяли під контроль цей населений пункт. І замкнули кільце безпеки навколо шахтарського міста Торецьк. Але останнім часом з Шумів ледь не щодня надходять тривожні новини.

В принципі після того вже сумнівів ніяких нема, що з цієї сторони іменно з водокачки, бо там досить зручна для них позиція.

Це територія, захоплена противником. В цегляній споруді - насосна станція. Вона качає воду для мешканців як окупованої так і звільненої частини Донбасу. Днями саме з цієї будівлі ворожі снайпери цинічно розстріляли українських саперів. Наші військові мали знешкодити заборонені російські протипіхотні міни Пом-2.

В'ячеслав, офіцер Збройних сил України:

В тилу наших передніх позицій інженерна група здійснювала пошук і можливе знищення цих самих помок.

Четверо загиблих, двоє поранених.

Світлана - скромна, не говірлива дівчина, бойовий медик. Це вона, ризикуючи власним життям, витягла важко пораненого бійця, якого розстрілювали російські снайпери.

Світлана бойовий медик:

Да, писали дуже багато людей, навіть в Інстаграмі мене знайшли. Дякують, дуже багато слів вдячності. Ну пишуть, що я там герой. Ну таке мені трошки.

Світлані 24 роки. За фахом - лікарка-реабілітолог.

Світлана, бойовий медик:

Я й не мала вчитися на медичного працівника, я мала вчитися на вчителя світової літератури.

Це мама Світлани - пані Людмила. Про те що дочка під кулями рятувала поранених, дізналася тільки з новин. І ледь не зомліла.

Людмила Панасюк, мама Світлани:

Потім передзвонила кажу Свєта шо у вас там робиться і вона почала плакати. Це ж могла вона там загинути. Своє життя там залишити, Таке, не знаю.

Тендітна, не високого зросту, вагою сорок вісім кілограмів. Світлана тягла з поля бою чоловіка вдвічі важчого за себе.

Роботою бойового медика вражені навіть досвідчені лікарі. 65-й військовий мобільний госпіталь. Тут оперували пораненого, якого Світлана витягла з того світу.

Тарас Юхимчук, начальник відділення реанімації 65-го військового мобільного госпіталю:

При виїзді нашої бригади до ОСБ, пацієнту вже була надана медична допомога, зупинена вся критична кровотеча. Ну, по суті, врятований? Врятований, так.

Про подвиг Світлани знають не тільки в її рідному селі, а й у Києві. Командування частини представило дівчину до ордена Богдана Хмельницького.

Людмила Панасюк, мама Світлани:

Дуже пишаюся, що в мене така дочка, але хочеться, щоб вона бистрій звідти поїхала.

Але війна триває. І Світлана каже, вона тут разом із солдатами, виборює собі країну, яку ніколи не покине.

Я народилася в Україні, тут мої батьки-рідні. Іншого місця проживання для себе я ніколи не бачила.