Бездонна прірва для мільйонів: чи є шанси на реформу "Укрзалізниці"? [ Редагувати ]

Бездонна прірва, в якій зникають державні мільйони, в яку падають один за одним керівники, та в якій заглушаються гучні корупційні скандали. Українська залізниця. Правоохоронці мало не щомісяця проводять обшуки в її офісах, викривають оборудки та схеми. І при цьому кожен із її керівників скаржиться: грошей замало. Тож поїзди ламаються, сходять із рейок, полиці падають і травмують пасажирів.

Навіть таке елементарне, як чистота, яка не потребує великих фінансів, для наших потягів - недосяжна мрія. Тож дехто з іноземців у подорож залізницею бере із собою швабру. Коли ж мандрівка українським поїздом - стане задоволенням, а не випробуванням?  Питала наша Галина Якушко.

Машини... часу, які несуть по розбитих коліях уперед - у минуле.

Із багажем корупційних скандалів:

Де комфорт та гарантію безпеки - разом із квитком - не купиш! Чому умови залізниці ніяк не наздоженуть цін?

Ми протестуємо один з найгірших потягів в Україні. Це за версією користувачів інтернету. Він іде 31 годину і перетинає всю Україну. Це потяг з Ужгорода в Лисичанськ.

Та спершу про історію, яка очолила топ кумедних новин. На фото чоловік у бежевому піджаку із миючим засобом в кишені шваброю миє вікно потяга Київ-Ізмаїл. Знайомтеся, ось цей ентузіаст-чепурун - данець Йоганнес Андерсен. Він часто подорожує українською залізницею, і часто, каже крізь вікна вагонів не може розгледіти нічого, бо вони заліплені брудом. Тож цього разу й прихопив із собою швабру.

Йоганнес Андерсен, подорожуючий:

Я знаю поезда немножко в Украине. Я знал точно вперед что именно этот вагон этого поезда будет грязным. Соседний вагон нет, потому что новый он штабной там сидит начальник поезда. Там ухожено. А в соседнем вагоне где мне пришлось побывать где я купил билет для себя, для детей, там были грязные окна.

Чому ж наші поїзди залишаються нерухомою проблемою? Ми порівняємо залізницю у нас - та в Європі!

Слухайте ви в поїзді ви підчиняєтеся зараз. Кому я підчиняюся? Давайте розкажіть. - Так ви не маєте права зйомки. - Ви не маєте права мене рухати.

Київський вокзал. Сюди ми приїхали, аби сісти на потяг до Лисичанська. Незручності починаються ще на пероні.

Бачите на пероні починається метушня. Люди починають ходити туди сюди. Шукати свій вагон. А все чому. Тому що ніде на пероні немає позначок де саме зупиниться потяг.

Нам пощастило наш вагон от зупинився просто біля нас. От провідник наш там.

Виявилося це не наш вагон.

Тим часом моя колега на центральному вокзалі Берліна. Сильвія чекає на подругу, яка їде в гості з Гамбурга. І жінка знає, де саме зупиниться потрібний вагон.

Сильвія, жителька Берліна:

Моя подруга прибуває потягом, який буде тут о 10.30. Вона сказала, що їде у вагоні біля локомотиву. Ось він на схемі. Тобто вона вийде у секторі А. Там я і чекатиму.

Зручність і комфорт це те, що відрізняє залізницю німецьку від української. А от німецька пунктуальність, в плані поїздів, це скоріше міф. Пасажири скаржаться: буває, що потяги запізнюються. На 5-10 хвилин.

Запізненням потягів - українців точно не здивуєш. Наші поїзди буває на години зупиняються в полі. Запоріжжя. Історія двотижневої давнини. "Інтресіті" не доїхав до станції 50 кілометрів, як біля Славгорода з колій зійшло 6 з 9 вагонів.

Сергій і Данило:

Страшно, реально страшно. Ну нагнулся вагон началась тряска, пиль, щебень и тащило нас метров 50.

В поліції встановили: причина аварії саме зношені колії. І таких в Україні тисячі кілометрів. Бо ж на їхній ремонт держава не виділяє грошей. Для їхнього оновлення потрібно кілька мільярдів гривень. Тож машиністів просять на аварійних місцях, збавляти темп.

Олег Васильєв, експерт у сфері залізничних перевезень:

От якщо брати загальну тенденцію. То є там ділянка залізниці і п'ять років тому потяг там їхав зі швидкістю 100 км на год потім з часом її зменшили до 70. І з кожним роком ця швидкість може зменшуватися. Колії знаходяться в такому стані що потяг там не може їхати 90 км за год, а має їхати 120.

Ми взяли все найкраще що можна взяти в українській залізниці - плацкартний вагон.

Тож повернемося до нашої ревізії.

Там не було повітря, а тут запах туалету. Чесно, запах туалету дуже чується. Ну туалет закритий. Ми в Україні. Тут туалети на зупинках закривають, бо все виливають просто на вулицю.

Ну в купейному теж є запах. Але це такий запах потяга. З якого потім виходиш і ще та довго пахнеш.

Та пасажири кажуть: потягом... задоволені.

Нормальний поїзд. Все нормально. Чисто. Ви ж бачите самі. Пройшли бачите самі чистота порядок.

Та не всім так щастить. Потяг "Київ - Бердянськ". Майже рік тому Наталія Манько їхала до Києва на роботу. І хоча їздила жінка регулярно, того разу їй попалося нещасливе місце. На жінку впала верхня полиця - разом із пасажиром на ній.

Наталія Манько, постраждала від поїздки в потязі:

Лікування не менше трьох місяців. Он ноги мої стоять, ні сидіть, ні стоять - нічого!

Зараз жінка з журналістами на камеру не спілкується. Та каже, незважаючи на резонанс, "Укрзалізниця" не виплатила їй жодної компенсації. А почувається вона і досі не дуже. Спина болить, і їздити на роботу до Києва Наталія вже не може. І такий випадок не єдиний.

А все тому, що потяги, як і колії зношені. Цьогоріч купили сотню нових вагонів. А в рухомому складі їх більше трьох тисяч. І майже всі потребують або ремонту, або заміни. А це знову ж таки гроші.

Олег Васильєв експерт у сфері залізничних перевезень:

Весь парк пасажирських вагонів це спадок Радянського Союзу, частина і інші, ті що пройшли капітальний ремонт, або були випущені в останні роки Крюківському вагонобудівному заводі. Це як історія з потягами "Шкода" двоповерховими, які кілька років стояли без роботи через те, що настав термін техогляду і технічного обслуговування. Якщо залізниця закупить десь в Німеччині суперсучасний вагон, а хто його буде обслуговувати - невідомо.

А  як виглядають потяги в Німеччині? Ось вони у середині. Чисті панорамні вікна і комфортні крісла. Є інтернет, в кожне крісло вмонтована розетка. Для пасажирів з дітьми окремі просторі купе. А люди, які хочуть у дорозі відпочити можуть забронювати місце у "вагоні тиші" там заборонено голосно розмовляти. У потягах передбачені місця для велосипедів, дитячих та інвалідних візків. Ну, і, звісно, є вагон-ресторан, де годують не гірше ніж в інших гастрономічних закладах.

Завжди чисто. Є розетки, інтернет, можна працювати в дорозі. Є бістро, де можна придбати сендвіч або каву, а є і ресторан. Дуже комфортно.

Підкріпитися в українських потягах не так просто. Кафетерії є лише в швидкісних потягах. Для решти...

Що є поїсти? "Артек", "Круасан", так, батончик. - А тут є взагалі вагон ресторан? - Не працює, в нас немає. - Так а як що люди їдять 31 годину? - Якщо їдять, "Артек". Що з собою куплять. Ну, ще сухарики і горішки - 31 годину сухарики і горішки.

Йоганнес Андерсен, подорожуючий:

Поезда - это мобильность населения. Что является ключевым фактором для сталого экономического роста. Украина очень большая страна и население распорошено. Представьте, если можно было бы ехать за три часа с Днепра до Киева, например. Туда и обратно и даже иметь там много времени для деловых встреч. Не 6 часов, как сейчас.

Та для цього потрібна реформа залізниці - інвестиції та чіткий план розвитку. Українська залізниця - це державний монополіст із величезною кількістю працівників, більш як у чверть мільйона людей, і постійними скандалами в керівництві. Обшуки в офісах, підозри в корупції  різного масштабу і калібру. Мільйонні оборудки, то на квитках, то на шпалах. Топ-менеджери змінюються швидко, та покращення все ще на стоп-крані. Новопризначений голова - Володимир Жмак у кріслі пробув менше 7 місяців.

Олег Васильєв, експерт у сфері залізничних перевезень:

В нас регулярно змінюються керівники. Він тільки прийшов на посаду і через рік людину вже зняли.

Рік свого часу протримався і єврореформатор поляк Войцех Бальчун. Запам'ятався гучними обіцянками та засекреченою мільйонною зарплатою. До речі, зараз він вирішив зайнятися... бурштиновим бізнесом в Україні. І хоч сподівань на іноземних реформаторів мало, та іноземний досвід таки цікавий:

"Дойче Бан", німецький аналог "Укрзалізниці", теж монополіст на ринку. Це акціонерне товариство у власності держави. Річний оборот компанії 44 мільярди євро. Джерела фінансування державні дотації і прибутки від пасажирських та вантажних перевезень. А квитки на потяги в Німеччині досить дорогі.

Приміром за свій потяг з Києва до Лисичанська ми заплатили близько двох сотень гривень. А це відстань у майже сімсот кілометрів. В Німеччині таку ж відстань приміром з Берліна до Мюнхена ми б заплатили близько ста євро або ж три тисячі гривень. Але це ціна комфорту.