У Зайцеву військові тримають оборону [ Редагувати ]

Важкі калібри і протипіхотні міни. Українські позиції на Донбасі ворог і далі обстрілює із забороненої зброї. Сьогодні атакували вже вісім разів. У хід ідуть міномети, протитанкові гранатомети та великокаліберні кулемети. Більше про ситуацію на передовій - у репортажі Ігоря Левенка. 

Селище Зайцеве. Фактично це вже передмістя окупованої Горлівки. Лінія фронту пролягає через цей населений пункт. Колись тут селилися люди подалі від міської метушні. А зараз тут ось така сумна картина. І днями ворог знову вдарив по цій території з мінометів. Міни вибухали на подвір'ях, де і досі живуть люди.

Кожний метр землі тут позначений війною. Втім, такого давно не було, кажуть українські солдати. Довкола свіжі глибокі вирви. Отаке тут всеосяжне перемир'я, іронізують бійці. Хоча, для армійців це не дивина. Вкотре, ворог ігнорує всі угоди.

Дмитро, військовослужбовець Збройних сил України:

Видно купу вирв, купу руйнувань, причому ж вони обстрілюють не тільки нас, а обстрілюють місцевих жителів. У нас в селі їх дуже багато там більше двохсот чоловік. І от нещодавно на днях прилетіла у двір сто двадцята міна місцевим жителям.

Міна сто двадцятого калібру. Реєструються обстріли кожен день, так.

На тому боці над своїми укріпленнями бойовики почепили російський триколор. Нашим - видно від кого вони мусять захищатися.

Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:

В них більшість, мені здається вже не сама ідея, створення цих республік, а просто як заробіток. Якщо більше нема де влаштуватися на роботу і нікому він не треба. Якщо там половина з місць позбавлення волі, наркомани то куди вони підуть на роботу. От вони і йдуть повоюють, постріляють і їх нагодують.

Бійці спостерігають за супротивником, спілкуються з представниками мирним населенням - на тому боці справи кепські.

Сергій, військовослужбовець Збройних сил України:

Все, горловский "Стирол" закрытый. Его нельзя запустить, потому что у них нет сырья. Ну, его просто распилят. Просто сделают Донбасс как мусорник. Потому что где тут и что тут? Все заводы попилятся и останется там одна выжженная земля.

А отже, солдати кажуть мотивів бути у цих окопах у них задосить.

Считаю, что надо быть здесь. У меня два сына растет, внучка и я не хочу чтобы вот- это вот все у меня было дома.

Ну не буде воно так, "просто перестать стрєлять", бо провокації ідуть постійно, а сидіти на своїй землі і бути терпілам - це теж не варіант.