Старі та втомлені: в Україні критична ситуація з мостами [ Редагувати ]

Майже всі вони - старі та втомлені. Українські мости. Більшість із них, зведені ще у п'ятдесятих роках. Не те що на їхню заміну, навіть на ремонт не вистачає грошей. Хоча ситуація по всій країні - критична. Великі й маленькі переправи руйнуються, відрізаючи села й містечка від світу. Про підвішений стан мостів - Богдан Вербицький.

Їх тисячі по всій країні!

Володимир Шульмейстер, директор програми інфраструктури Українського Інституту Майбутнього:

Это и мосты висящие над железными дорогами, и автодорогами и над реками.

Більшість - "радянська" інфраструктурна спадщина.

Андрій Івко, директор Департаменту розвитку доріг Укравтодору:

Побудовані в 60- 50-х роках. І вже пройшли понаднормовий термін.

І перетворилися на "лотерею". Де не провалитися - вважай виграв.

Чому мости в Україні "у підвішеному стані"? Скільки грошей та часу потрібно, аби привести їх до ладу?

***

Ці кадри наша знімальна група зняла півтора тижня тому. Замість мосту біля села Гайки - суцільні руїни, немов у фільмі-катастрофі. Зараз брили залізобетону та асфальту розібрали. Готують тимчасову переправу. Пан Олег якраз вимірює габарити майбутніх насипів.

Олег Хандога, геодизист дорожньої компанії:

Він буде знаходитись з боку моста і по ньому будуть переправлятися машини, техніка, все що потрібно. Почнеться насипання плюс мінус, не знаю десь півтора місяця, десь так.

Наступний етап - ведення нового мосту, бо відбудувати це - неможливо.

Андрій Івко, директор Департаменту розвитку доріг Укравтодору:

Цей міст був 118 метрів, а зараз він буде 132 метри. Буде розширення. До кінця 2021 року цей міст буде відновлений. Зараз є обхід "М-17" цієї дороги.

Роман Ісків, водій:

Дорога ужасна, просто ужас.

Так лаконічно пан Роман описує об'їзну дорогу. Бо це піщано-гравійний насип. Завдовжки 15 кілометрів.

Роман Ісків, водій:

І моляться неправильними словами, кожен шофер молитву згадує не ту що має згадувати.

Олег Зуб, водій:

Не зручно, тому що більший кілометраж получається, люди довше їдуть, чи автобуси, чи машини, мучаться і кидає і машину розбиває, ходову.

Пані Марія із сином їде в райцентр. Кажуть: із логістикою було важко завжди. А зараз і поготів!

Марія, першокласник, жителі с. Руда Сілецька:

Наше село було відбите від всього, ні маршрутки, ні доїзду, нічого. Дуже важко, там погана дорога, умов взагалі немає ніяких, дуже важко їхати і дітям, він мені взагалі казав, що я ходити до школи не буду, мені дуже далеко їхати.

А от пані Юлія користується велосипедом. Щоправда, аби доїхати, куди треба, теж треба постаратися. Бо "крутить педалі" жінка якраз по "тимчасовому мосту".

Юлія, жителька с. Руда Сілецька:

Ну важко бачите школярик під'їжджає, а ми ближче туто живемо то ми ровером під'їжджаємо, а так то мучимося.

Але чому переправа завалилася? Бо будували її ще у далеких п'ятдесятих. І до "капремонту" він "не дотягнув"...

Андрій Івко, директор Департаменту розвитку доріг Укравтодору:

Це був аварійний міст. Минулого року, в 2020, було обстеження цього мосту. В минулому році вже були об'явлені торги на проєктування.

Але скільки в країні таких переправ, які можуть не дочекатися ремонту? Таких - більшість, бо всі вони - майже ровесники.

Володимир Шульмейстер, директор програми інфраструктури Українського Інституту Майбутнього:

Большая часть мостов в Украине они строились в 50-60-ые годы прошлого столетия. В аварийном состоянии находятся порядка две трети мостов.

Скільки грошей потрібно на відновлення - порахувати неможливо. Це мільярди доларів, яких у бюджеті, звісно, нема! Тож "аварійність" усюди: Миколаїв, Кременчук, Прикарпаття та навіть столиця!

Андрій Івко, директор Департаменту розвитку доріг Укравтодору:

Штучних споруд знаходяться в критичному стані. Це означає обмеження руху цими мостами. На кожному, на кожній штучній споруді. Знаки мають бути. Обмеження по габаритах. Обмеження по вазі.

І ремонт, і тим більше зведення нового мосту - справа дорога. До того ж фінансування може бути з різних джерел. Ось, приміром недобудований Дарницький міст, за який відповідає Укрзалізниця.

Ця металева конструкція, насправді з'їзд з Дарницького мосту. Туди - Позняки та Осокорки, а там Березняки.

Але розв’язка закінчується у повітрі! Її так і не добудували, і незрозуміло коли це зроблять. Хоча споруда величезна! Тут тобі і залі зично-автомобільний міст, і залізнична платформа і навіть пішохідний перехід.

І весь цей ансамбль впирається, по-суті, у світлофор. Бо з'їхати і заїхати на міст треба.

Серед киян навіть жарт є: мовляв, хочеш доїхати з Правого на Лівий - їдь через Дарницький. Але з нього треба з'їхати! А це ще один столичний міст - Подільсько-Воскресенський. Який відомий на всю країну, бо він...

Віктор Петрук, інженер-транспортник, фахівець у галузі транспортного аналізу та планування:

Є найдорожчим інфраструктурним проєктом в історії України. Коштує більше 15,5 мільярдів гривень.

Цей міст - відповідальність уряду. Гроші на нього виділяє саме держава. Чому так дорого? Бо міст будують в найширшому місці розливу Дніпра, а ще він "надвисатиме" над озером і залізницею. Це ще амбітний проєкт радянських часів. Ним, за задумом, мають їздити не тільки авто, а й метро. Побудують кілька станцій вартістю.

Віктор Петрук, інженер-транспортник, фахівець у галузі транспортного аналізу та планування:

До 100 мільйонів доларів. Але, зрештою, в них буде 0 пасажиропотік, оскільки тут немає ніякої житлової забудови. Проблеми можуть виникнути і з потоком машин на переправі. Бо шестисмуговий міст...

Віктор Петрук, інженер-транспортник, фахівець у галузі транспортного аналізу та планування:

Не зможе повноцінно функціонувати тому що в нього не буде адекватних правобережних підходів і для їх облаштування необхідно побудувати тунель з Чорновола на Кирилівську.

Але проєктувальники пішли шляхом "простішим". Тунелів не буде, а на Лівому Березі міст поки буде закінчуватися... На повну переправа запрацює лише після завершення естакади. А поки в планах - тимчасові з'їзди.

***

Але немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Особливо в наших реаліях.

Подивіться всі плити о так йдуть, бо посередині немає перемичок вони всі от подивіться у воді, а плита може і тріснути.

Пан Ігор показує нам переправу. Її встановили тут одразу після потопу. Обіцяли - це поки не відновлять стару. Але "тимчасово" розтягнулося на тринадцять років. Тож і ця конструкція вже почала валитися…

Півкілометра вище - ще одна переправа і теж тимчасова. Залізне полотно понтонного мосту просто всіяне дірами, а опори ходять ходуном.

Михайло, житель села Битків:

Була повінь, міст стояв прямо, цей міст поставили тимчасовий, понтонний міст тимчасовий і так він тимчасово стоїть із 2008 року.

Тобто після наймасштабнішої повені, яка і знесла усі мости в гірському селі Битків на Прикарпатті. Та місцеві на свій страх і ризик - їздять "руїнами" й досі. Бо іншого шляху - немає.

І ми от так їдемо воно тримає дотепер машини. І то їдуть і великі машини сюди. Може бути нещасний випадок такий що з летальним ісходом.

По той бік - окраїна села. Далі - ліс і гори. Живе на ній близько півсотні сімей - колишні нафтовики. Більшість - люди похилого віку. Свого часу село було центром нафтовидобувної промисловості на Прикарпатті. Та нині все занепало. Селяни кажуть: колись до них їздили рейсові автобуси. Та через аварійні мости зараз вони відрізані від світу.

Михайло, житель села Битків:

Незручності ті, що буси не хочуть сюди їхати. Буси взагалі розвертаються кілометр звідси люди старожили всі йдуть пішки. Їдуть в Надвірну купити продукти і звідти кілометр продукти несуть додому всьо в руках.

Найважче - взимку. Через аварійні мости сюди не доїжджає жоден грейдер. Тож, через замети люди, буває, по кілька тижнів, з дому не можуть ні виїхати, ні вийти.

Відрізаним від світу ризикує опинитися в будь-який момент і решта жителів Битків. Адже єдина дорога на той бік через річку - ось цей міст, а той уже давно "на ладан дише". Звели його ще сорок років тому, і відтоді - жодного ремонту.