День пам'яті загиблих у війні на Донбасі дітей: у Харкові згадали жерту теракту 2015 року [ Редагувати ]

240 убиті. Більше півсотні зникли безвісти. І сотні травмованих та поранених. Сьогодні Україна вперше на державному рівні - вшановує дітей, які загинули від початку війни внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Кілька днів тому депутати обрали саме четверте червня днем вшанування. І не випадково, оскільки це, міжнародний день пам'яті безневинних жертв.

І з батьком такого, безневинно загиблого, хлопчика-підлітка зустрілися наші кореспонденти. Щоправда, та трагедія сталася не у прифронтовій зоні, а в мирному Харкові. 2015 року - під час теракту.

Харків. 22 лютого 2015. Це була неділя. Мирний марш біля Палацу спорту. Люди вшановували пам'ять Героїв Небесної сотні. Тільки-но колона рушила, пролунав вибух.

Ця жінка теж була учасницею того маршу.

Тетяна Бутенко, учасниця маршу 2015 року:

Ми з посестрами стояли біля початку колони з яворівським благодійним ярмарком. Тому ми не були на початку колони. Ми тільки чули, як все це прогриміло, як люди побігли і як люди не знали, куди дітися. Були діти, старі, люди, жінки. Це була мирна хода, і вона так закінчилась.

Двоє людей тоді загинули на місці. Серед тяжко поранених був і 15-річний школяр Даня Дідик. Хлопець не сказав, куди саме йде, не хотів, щоб батьки нервували. Новину про теракт батько почув вже по телевізору.

Андрій Дідик, батько загиблого Дані Дідика:

Сказали, що в Харкові в центрі міста стався теракт. Я відразу відчув, що щось сталося. Почав телефонувати, але Даня вже не брав трубку. Десь хвилин через 20 подзвонив його друг, який сказав про те, що Даню відвезли в лікарню і в нього поранення голови.

Від тяжкого поранення Даня помер. Згадуючи тепер події шестирічної давнини, батько Данила каже - не піти на марш син не міг.

Андрій Дідик, батько загиблого Дані Дідика:

Може це пафосно якось звучить, але він дійсно любив Україну. Даня вважав, що Україна повинна бути самодостатньою, вона не повинна бути, не повинна вибирати між Росією чи Європою, вона повинна бути самодостатня. А вибирати лише друзів. Він бажав Україні бути міцною державою.

Трьох підозрюваних у здійсненні теракту арештували. Суд тривав чотири роки. Та вироку так і не було. Обвинувачуваних в тероризмі - обміняли на українських військовополонених.

Усі ці роки активісти добивалися, щоб пам'ять про хлопця не померла. Відомі музиканти написали й присвятили загиблому Дані 95 треків.

Активісти пропонували іменем Дані Дідика назвати його школу. Та поки влада не хоче. Рідні кажуть - також не наполягатимуть.

Андрій Дідик, батько загиблого Дані Дідика:

Ну легше від цього не стає. За ці роки ми від влади не мали нічого. Тому нічого і не чекаємо. Чекали від влади про те, що не буде обміну, але навіть обмін зробили.

Нинішній День пам'яті батьків трохи заспокоює. Даню згадуватимуть. Принаймні цього дня.