"Шуша, повернення додому": Азербайджан відновлює старовинне місто-фортецю [ Редагувати ]
Азербайджанська мрія
Український Донбас іноді порівнюють із Нагірним Карабахом. Звісно, початок та природа цих конфліктів - геть різні, але спільне таки є. І Донбас, і Нагірний Карабах - це землі, спустошені війною. Із масштабними руйнуваннями та територіями буквально нашпигованими мінами.
І якщо битва за український Донбас ще триває, то Карабах повертається до мирного життя. При чому, шаленими темпами. І в цьому українцям є чому повчитися, - каже наша Ірина Баглай. Вона побувала в місті Шуша, в яке наразі потрапити можуть лише сапери та військові. Її ексклюзивний матеріал - далі.
Ще рік тому це був недосяжний шлях. А нині одними з перших з Баку до серця Карабаху Шуші їдемо ми. На узбіччях ще досі ховаються страшні сюрпризи.
Та з наближенням до Шуші відчуття небезпеки підірватися на міні - відступає. Натомість з'являється адреналін від їзди бездоріжжям та гірським серпантином. А місцями, аби прокласти шлях, доводиться підривати каміння.
Шуша. Місто-фортеця, зведене ще за часів ханства. Місце було і є стратегічним. Від нападів ворогів його надійно захищали ось ці скелі з усіх боків та густий ліс. І донині вважається: хто господар Шуші, той - господар усього Карабаху.
Місце, де я стою, це руїни палацу карабаського хана, і без перебільшення кожен азербайджанець мріє побувати тут. Але місто лишається закритим. Шуша - цитадель Карабаху і гордість Азербайджану.
Перша Карабаська війна. І вимушена втеча азербайджанців із міста. Ордухан - шушинець. Як і інші місцеві у той час - звиклий до перестрілок, але геть не був готовий до того, що востаннє бачить рідний дім 8 травня 1992 року. Тоді вірменська армія увійшла в місто.
Ордухан Керімов, колишній начальник Шушинської поліції:
Загиблих багато - 237, багато руйнувань, допомоги - ніякої.
Але Ордухан рахував кожен день до повернення.
Ордухан Керімов, колишній начальник Шушинської поліції:
28 років і 6 місяців!
Минулої осені Ордухан Керімов не просто повернувся в Шушу. Він координував дії спецпризначенців, які першими увійшли в місто.
Ордухан Керімов, колишній начальник Шушинської поліції:
Тією дорогою, якою піднялися військові, у дитинстві я спускався до річки.
Цю операцію і військові, і експерти згодом назвуть унікальною і записуватимуть у підручники бойової справи. Адже від гірської стежки в саме місто підійматися довелося буквально по вертикалі. Півтора кілометра - вгору.
Ось ви бачите, яка висота гір. І коли вже сюди спецназівці піднялися, тільки тоді противник їх помітив, почався ближній бій, - а з протилежної сторони їх прикривали свої.
44 спецпризначенці - це ті, хто першими увійшли в Шушу. І де символічно закінчилася 44-денна друга Карабахська війна. З військової точки зору, Азербайджан отримав стратегічну висоту, з якої Ханкенді - вірменський Степанакерт - як на долоні.
Сеймур Абдулаев, командир роти:
Радіємо, адже весь світ тепер знає, що для азербайджанського спецназу немає неможливого.
Про військові тонкощі цієї спецоперації самі герої не вельми хочуть розповідати. Кажуть, що одного дня просто отримали наказ.
Сеймур Абдулаев, командир роти:
Ми цього чекали 30 років. І попри те, що перед нами була гора заввишки 2 кілометри, ми - піднялися.
Допоміг спецпризначенцям ефект несподіванки. Але піднявшись нагору, вони були майже голіруч. Знезброювати ворога довелося врукопаш - лише ножами й пістолетами.
Мушвіг Гафаров, офіцер Збройних сил Азербайджану:
Для звільнення свого міста немає потреби у зброї взагалі - необхідні мужність, віра в перемогу і чітке виконання наказів Верховного головнокомандувача. Коли ми підіймалися, не замислювались, яка зброя в нас чи ворога. І тому маємо результат, якому не було альтернативи.
Шушинська операція вже обростає легендами. Проте одну з них нам підтвердили. На гору піднялася вся група.
Ордухан Керімов, колишній начальник Шушинської поліції:
Я бачив, що у нас є загиблі, пропонував відвезти їх до лікарні, але спецпризначенці казали - вони піднімуться з нами до Шуші, вони йшли у зв'язці і витягли їх на собі.
За 30 років біженці Шуші вже встигли облаштуватися на нових місцях. Але щойно шлях відкриють, вони готові полишити все нажите за цей час і повернутися.
Вот, 1787 год, город Шуша, улица такая-то, постоянное место жительства. - Это ваш дед построил. - Да.
Історія роду, дитинство.
Вот это - тоже я, первый класс.
І останнє, студентське фото з Шуші - все в одному альбомі.
Ось це наш будинок у 1989-ому, а ось це місце у 2009 - нічого вже немає. Вот на этом месте свого дома просто плакал. - Вы будете отстраивать? - Я хочу после этого здесь жить до конца жизни, ничего больше не хочу.
Професор Ельчин Ахмедов всі ці роки, неначе пазли, збирав рідне місто. По фотографіях.
Ельчин Ахмедов, професор:
Целым ничего не осталось, ничего. 850 исторических архитектурных памятников было до оккупации, до 8 мая.
Будинки 18 сторіччя, ось ціла вулиця таких. Історичні пам'ятки Шуші - вони всі зруйновані, але плани амбіційні відновити їх такими, як вони були.
Та історична реконструкція буде згодом. А поки що - почали ремонтувати багатоповерхове житло. Сусідами військових стали робітники. Одним з перших в Шушу повернувся пекар Казанфар.
Холодно, без світла, будувати було дуже складно.
Хлібопекарство - це його професія і справа життя. Чоловік власноруч відбудував приміщення і розпалив піч. Перший хліб ставить у неї о четвертій ранку. На свіжоспечене частування запрошує і нас.
Казанфар, пекар:
Мы любим украинцев!
За добу тут випікають 5 тонн. Три сорти хліба і серед того - обов'язкові 200 грамів для кожного військового - солодкої булочки. А рецепт шушинської здоби простий...
Казанфар, пекар:
Гарна погода, гарна вода - і ось шушинський хліб!
У планах Казанфара відкрити ще й цукерню. Ну й звісно, відбудувати власний дім. І вже ніколи не полишати свого рідного міста.
Казанфар, пекар:
Красиве місто, раніше було туристичне, тут було 8 санаторіїв, одна турбаза.
Для Азербайджану Шуша - серце Карабаху. Тож місту планують повернути минулу велич. Як і ось цьому Худаферинському мосту, який майже тисячоліття з'єднує береги Аразу. Його планують внести до Всесвітнього списку ЮНЕСКО.
