"За двома зайцями" святкує ювілей: як знімали культову стрічку? [ Редагувати ]

А от, для чого вік точно не має значення так це для кіно. Бо з часом фільми стають легендами. Український-радянський фільм "За двома зайцями" безперечний шедевр. Цьогоріч йому - 60 років. І вже кілька поколінь українців - розбирають його на цитати.

Пам'ятник Голохвастову та Проньці знакове місце для киян. А за кадрами фільму можна вивчати історію столиці. І мало хто знає, що спершу "Зайців" взагалі вважали провалом! І планували показувати хіба в районних клубах та на заводах.

Як знімали кінокласику? Чому спершу актори говорили українською, а далі ролі переозвучили? Як сьогодні живе Химка - Таїсія Литвиненко? Про все розкажуть Богдан Вербицький та Христина Гашенко.

Фільм, який став класикою!

Ольга Сумська, народна артистка України:

Не будемо казати старий, тому що він вічно молодий.

Бо він не лише на екрані, а ще частіше на вустах! Цитати з нього - легендарні.

Ольга Сумська, народна артистка України:

…Дайте я його за горло подержу.

Відомій комедії "За двома зайцями" 60! Як знімали "класику"? Ми поговорили з тими, хто сам бачив створення шедевра.

Григорій Десятник, кінорежисер:

Це все було просто переді мною, 20 метрів біля мого дома.

Та з легендарною "Химкою"!

Таїсія Литвиненко, народна артистка України:

Настільки насичена була робота, що там цінувалася кожна секунда.

Чому фільм й досі популярний? Де і як знімали його сцени? І чому стрічку Сатку назвали Провальною?

Колись це був "Дарницький клуб залізничників". Тепер просто Палац культури "Дарниця". Типова будівля сталінського ампіру: колони та ліпнина.

Тоді "звичайний "клуб" в спальному районі та ще й на околиці міста.

В якому відбулася прем'єра фільму. Але чому тут, а не в будинку кіно? Все - через "другу категорію" фільму, іншими словами картину вважали творчою невдачею. Категорію присвоїло Держкіно. І це передбачало обмежену кількість копій.

Та глядачі були іншої думки. "Знайти зайвий квиточок" було дуже важко.

Григорій Десятник, кінорежисер, кінознавець:

Це - картина для розваги. І вони одразу передбачалася для показу у місцевій аудиторії, тобто тільки в Україні.

Тому в "першій версії" всі персонажі говорили українською мовою, але потім фільм вирішили переозвучити.

Григорій Десятник, кінорежисер, кінознавець:

Її затребували на всесоюзний екран. І тоді її гарячково продублювали російською мовою. Там видно, що неспівпадіння було. Українську копію знайшли випадково на маріупольській районній базі кінопрокату.

Що в українській, що в російській версії - фільм та його персонажі - колориту не втрачають. А музику під час титрів впізнає кожен.

Вулиця Кожум'яцька. Звідси і починає свій шлях - Голохвастов? Колись це був такий собі "центр ремесла" Києва. Тільки уявіть, замість цих будівель тут стояли кузні та гончарні кола.

Всю стрічку знімали у столиці. Аби передати "вуличний антураж" Києва початку 20 століття і зусиль багато не потрібно було. Бо на Андріївському узвозі реконструкцій тоді не проводили, Поділ теж залишився автентичним.

Григорій Десятник, кінорежисер, кінознавець:

І це якраз знімали сцену, коли офіцер потрапляє, значить, чоботом у вікно в гостинному дворі. Це все було просто переді мною, 20 метрів біля мого дома. Я побачив "зависати" на цьому знімальному майданчику.

Вид змінився, правда? І Поділ по-іншому виглядає, і переправ через Дніпро додалося. А Лівий Берег уже давно не ліс. Приблизно на цьому ж місці Голохвастов зустрів своїх візаві. І за одяг - довелося відповідати.

Насправді ж, весь одяг був із матеріалу вітчизняного. Хоча костюми Голохвастова та сукні Проні Прокопівни цілком відповідають європейським "мадам" початку минулого століття.  

Але за задумом, головного режисера, фільм мав стати сатирою на тогочасних. Стиляг! Одяг та стиль героїв повністю контролювала одна з найвідоміших радянських художниць по костюмах Лідія Байкова. 

Григорій Десятник, кінорежисер, кінознавець:

В неї отут от були перекинуті жилетки, для того, щоб якщо треба. поміняти йому жилетку. Це зараз дуже видно. Весь час він їх там змінює.

А от до героїв фільму вона була! І неважливо, позитивний він, чи ні. Кожен глядач, в кожному образі знаходить себе! І цитати з фільму пішли в народ. А героям навіть пам'ятник поставили!

Ольга Сумська, народна артистка України:

Ось це відчуття діалекту, київська атмосфера Подолу. Це все непросто зіграти.

Так любите? - То есть, говорю вам Кипяток! 

Цю сцену і вирішили "увіковічити" пам'ятником, на Андріївському узвозі.

Бо тут відзняли найбільше епізодів: ринок, проїзди на конях, прогулянки Голохвостого з друзями, ну і звісно сцени біля Андріївської церкви. Їх найбільше.

Химка! - Га! - Не гавкай! - А я не гавкаю, а гакаю.

А ще вона несла "вогонь", затягувала корсет та підігрівала шампанське. Харизматична, весела та водночас тендітна Химка теж стала улюбленицею публіки. Акторка Таїсія Литвиненко роль цю обрала у режисера Іванова - сама.

Таїсія Литвиненко, народна артистка України:

А, Хемион? Хорошо, значит я вас жду завтра на съемках.

І відбувалися вони, згадує Таїсія Йосипівна - стрімко та натхненно. Актори та режисер імпровізували на знімальному майданчику. Хоча самій пані Таїсії було складно. Буквально перед зйомками, її дитина потрапила до лікарні, бо сильно покусала собака.

Таїсія Литвиненко, народна артистка України:

Серце моє обливалося слізьми, бо дитина моя була дуже покусана. Була трепанація черепа, я дуже переживала, я зі слізьми постійно була в кадрі.

Зі сльозами на очах була і виконавиця головної ролі - Маргарита Криницина. Все через постійні сварки з режисером. Та й на головну роль актриса потрапила випадково. 

Таїсія Литвиненко, народна артистка України:

Іванов не хотів знімати Криніцину. І так до останнього моменту, поки йшли кіно проби, шукали актрис.

Григорій Десятник, кінорежисер, кінознавець:

Тут раптом йде він студією, а вона до чоловіка, щось забігла, але перед цим вона у стоматолога, і стоматолог вирвав їй зуба. Прямо отут.

Тож, Криницина, візуально, "ідеально" вписалася у сценарій фільму та типаж Проні Прокоповни. Хоча сама акторка мріяла грати драматичні ролі. І навіть у цій стрічці й це вдалося! 

Ольга Сумська, народна артистка України:

Ми сміємося, насолоджуємося. А от коли відбувається фінальна сцена, коли каже. що вона його любила, а він насміявся над її коханням, я плачу в цей момент. тому що він драматичний і глибокий.

Сумніви у режисера Іванова були й щодо Борисова. Але, актор все довів на знімальному майданчику. Харизма та експресійність Голохвостого - еталон водевілю. 

Таїсія Литвиненко, народна артистка України:

І зовнішність Борисова, і те що він російськомовний актор, але так знаєте, прекрасний, пластичний малюнок вибудував.

Який оцінили глядачі, але не чиновники. І це стало особистою трагедією актора Борисова. Після цієї ролі він розраховував на звання народного артиста, але.

Таїсія Литвиненко, народна артистка України:

Його не дали. Він дуже розсердився, поїхав в Ленінград.

86-річна Таїсія Йосипівна - жива легенда картини "За двома зайцями". Чи буде святкувати 60-річчя легендарної стрічки поки не знає. На попередню "круглу дату" акторів не покликали. Подумали "що всі померли".

Таїсія Литвиненко, народна артистка України:

Ну, не покликали - добре. Але щоб сказати "Всє уже умєрлі. Всє". А ви поцікавилися, що я жива, ось я є.

"За двома зайцями" більше, ніж просто фільм. Це про культуру, про ментальність і про минуле українців. Стрічка, яка 60 років поспіль дарує нам усмішку.