На Луганщині поновилися прицільні ворожі обстріли [ Редагувати ]

На Донбасі ворог гатив із забороненої зброї. Вогонь противник відкривав сьогодні п'ять разів. Поранених та загиблих немає, - звітують у штабі. Яка ситуація на передовій на Луганщині?

Кожен вечір отак, десь година дев'ята і до дванадцятої, можна годинники по ним звіряти.

Щойно темніє, немов за розкладом, ворог починає поливати кулеметним свинцем. "Зеленка" на тому боці аж кишить снайперами. Це передова на Луганщині.

Тимур, військовослужбовець Збройних сил України:

Гранатомети, станкові гранатомети працюють.  - А коли востаннє був обстріл? - Вчора, вночі.

Віталій, військовослужбовець Збройних сил України:

Десь дев'ята-десята вечора, вони підходять в посадку, ми не знаємо, що вони там, бо не чуємо їх і не бачимо і вони починають цілити по наших позиціях. Коли вони виходять в посадку, то стрільба виходить в них більш прицільна. Не для того, щоб виявити наші вогневі засоби, а щоб влучити в ціль.

За таких обставин - тільки вогонь у відповідь. І армійці кажуть: з цим вони не баряться.

Вже коли стрільба починає бути більш прицільною і ми відчуваємо небезпеку, тоді ми починаємо давати відповідь з вогневих засобів на ранг вище.

Бійці розповідають про окопне рутинне життя. Кажуть фронт став об'єктом нерухомості. Фіксована лінія розмежування. Ні кроку назад, але й жодного уперед. Кожен метр землі по обидва боки вже давно пристріляний. Постійна моральна напруга. В окопах зустрічаємо пані Аллу.

Складно. Але усі складнощі можна цілком подолати.

А у цивільному житті жінка працювала кравчинею. Моделювала одяг. Та вже третій рік на фронті. Воює в піхоті. У разі тривоги - має хутко зайняти бойовий пост.

Ми не настільки крихкі, щоб не дати відсіч.

Служба в окопах під кулями та снарядами - тяжка й небезпечна. Не кожному під силу. Та пані Алла запевняє фізичні труднощі, то дрібниці. Для неї важливо інше.