Війна на Донбасі: окопна війна не припиняється ні на день [ Редагувати ]

Два порушення режиму тиші зафіксовано на фронті за минулу добу. Поблизу Світлодарська ворог обстріляв позиції українських захисників із протитанкових гранатометів. А біля Золотого-4 з великокаліберних кулеметів. Бойових втрат серед наших захисників немає. Більше про ситуацію на передовій - в сюжеті Ігора Левенка. 

Із сьомої вечора до п'ятої ранку противник гатить по наших позиціях…

Луганщина. Армійці розповідають: окопна війна не припиняється ні на день. Підступна і виснажлива. Це коли тиша раптом уривається. І можна легко зловити кулю.

Снайпери працюють і ліпше не висовуватись, дуже акуратно…

Тож коли йдеться про якесь там "перемир'я" бійці лише іронічно посміхаються. А насправді, кажуть, тут зовсім не до сміху. Щодня, а особливо щоночі, відбувається таке "перемир'я", що його чують за декілька кілометрів.

Переважно стрілкотня і міномети працюють…

Ворога видивляються наші армійці. Позиційна війна така. Вчасно помітив активність супротивника - устиг врятуватися. Дав адекватну відповідь.

Віталій, офіцер Збройних сил України:

Звичайно! Ми даємо відповідь коли стрільба ведеться прицільно по нашим позиціям. А коли ведеться хаотичний вогонь, то я не вважаю за потрібне відкривати вогонь, давати їм відповідь, витрачати БК і показувати свої вогневі позиції.

В окопах нас зустрічає Максим. Каже, ворог поки що принишк. На тому боці ротація. Про себе розповідає: двійко дітей, родом із Донбасу. Працював геодезистом у Покровську. Аж доки до його рідного краю не вдерся ворог. Максим зізнається, тоді чимало його знайомих стали на бік агресора повірили пропаганді з телевізора.

Максим, військовослужбовець Збройних сил України:

Телевизора насмотрятся. В том же самом Лисичанске випадок був. Бабушка одна подошла и говорит мне зачем вы приехали на наш Донбас. Я говорю, подождите, это мой Донбасс и я тут живу!

Поруч із Максимом службу несе Андрій. Він родом зі Львівщини. Служив у поліції. Уже рік як у окопах. За свій вчинок Андрій не шкодує. В армії здобув бойового досвіду. А ще загострилося почуття справедливості.

Андрій, військовослужбовець Збройних сил України:

Буде перемога все одно за нами, але потім, треба відбудувати Донбас, відновити його. Тільки на одне розмінування скільки піде часу. Але ж за те поки ніхто не думає. А люди тут живуть і їм тут і далі жити.

Армійці кажуть: війна забирає багато сил, здоров'я не додає, от тільки жага до перемоги не слабшає. Адже за неї хлопці віддали надто багато, щоб не поступитися жодними принципами