Чорнобильську зону перетворять на туристичну перлину України [ Редагувати ]

Із зони відчуження - на зону відродження. Держава взялася за порятунок легендарних об'єктів Чорнобильської зони. Уже складають проєкти реконструкції будівель у Прип'яті. Роботи планують почати наприкінці поточного року.

Чи має майбутнє мертва територія - розкажуть наші кореспонденти, вони побували в Зоні відчуження.

1986 год - это пара видов сока "березовый", который никто не пил. Им заставлены все полки. Томатный - разбавленный, едва розовый. И обязательный спутник томатного сока - это стакан граненый с розовой скоксовавшейся солью.

Томатний сік, перша в житті жуйка, "ракети" річкою до Києва. Такою запам'ятав Прип'ять наш екскурсовод Олександр Сирота. У місті минуло його дитинство.

Хорошо просматривается общежитие №3, это собственно и есть наша цель, нам до нее добраться нужно. Это место, где я жил с мамой на момент аварии.

10-тирічним Олександр з мамою виїхав до Києва. До Прип'яті він вперше повернувся 1992 року. Згодом приїжджав частіше. Врешті почав організовувати тури.

Центральный вход школы №1, старейшей школы города Припять - вот так на фото он выглядел осенью 1985 года, за полгода до чернобыльской катастрофы. Это 3-Б класс, тут на фото тоже есть, только вряд ли вы меня найдете.

Колись тут була простора алея, подвір'я, де проводили лінійки. Нині серед зелених джунглів школу складно впізнати. До того ж будівля ось-ось завалиться.

Олександр Сирота, колишній житель Прип'яті, голова Громадської ради при ДАЗВ:

Я думаю, что школа не простоит больше чем еще две-три зимы, и скорей всего в ближайшей обозримой перспективе будет разрушена.

У такому ж стані вся Прип'ять. Олександр уже 15 років працює над тим, аби зберегти місто.

Олександр Сирота, колишній житель Прип'яті, голова Громадської ради при ДАЗВ:

Эта территория не интересовала государство Украина, как место такой вот памяти- мемориализации, вопросы даже не стояли. Это грязная территория возле станции, в которой случайным образом появился туризм.

У Зоні є брудні місця, де дозиметр зашкалює, але легальних відвідувачів туди не пускають. На туристичних стежках рівень радіації приблизно такий же як і в Києві. Під час нашої подорожі Прип'яттю найбільше дозиметр показав неподалік від ЧАЕС - коли проїжджали так званий "західний радіаційний слід". Близько 10 мікрозівертів за годину - у тридцятеро перевищує норму, але якщо надовго тут не затримуватися - небезпеки не становитиме.

Тож туристи Зони не бояться. А надто приваблює вона іноземців. Хочуть побачити і мертве місто, і станцію, а чи не найбільші враження - від об'єкта "Чорнобиль-2", або ж знаменитої "Дуги". Це гігантський радар, який міг на ранньому етапі визначити, якщо в бік Радянського Союзу летить ядерна ракета. В 90-х цю пам'ятку архітектури насилу вдалося врятувати від знищення.

Величезну конструкцію заввишки 100 метрів хотіли або зруйнувати вибухом, або розпиляти на частини. Але коли почали розбирати на деталі, ті падали на землю з такою силою, що сейсмічні хвилі доходили аж до ЧАЕС і загрожували саркофагу. Тому вирішили відмовитися і від ідеї розпиляти, і, зрозуміло, від вибуху.

Нині держава взялася відроджувати зону відчуження. Проєкт - частина "Великого будівництва", розрахований до 2025 року. Кошторис ще розробляють. Але вже цього року відбудують КПП, встановлять туалети на туристичних маршрутах і обладнають камери відеоспостереження, щоб ловити вандалів. Також убезпечать від руйнування кафе "Прип'ять", оглядовий дах 16-поверхівки і квартиру-музей ліквідатора Володимира Правика. Далі планують реконструювати "Дугу" і прокласти нові дороги.

Ярослав Ємельяненко, голова Асоціації чорнобильських туроператорів:

Чорнобиль - це не тільки катастрофа і травма. Той досвід, який ми отримали в процесі ліквідації, - просто неймовірний досвід, всесвітній. Японці його використовують на Фукусімі - це дуже великий спадок і техногенний і культурний, який потрібно правильно використати - не утилізувати, як зараз це відбувається.

У спільних планах урядовців і туроператорів - до 2025 року зустрічати по мільйону відвідувачів на рік.