Війна в Афганістані: чому армія уряду капітулювала? [ Редагувати ]

Чому вдалося блискавично, і фактично без опору взяти під контроль країну? Чому трьохсоттисячна армія, яку тренували та оснащували американці та союзники, капітулювала і втекла без бою? І чи справді те, що відбулося в Афганістані можна назвати програшем Сполучених Штатів? Хронологія війни та реакція світу - у матеріалі Світлани Чернецької.

Усе почалося з терактів 11 вересня 2001. Жахлива трагедія в США забрала життя майже трьох тисяч американців.

Відповідальність за атаку взяло на себе угруповання "Аль-Каїда". Його опорною базою був Афганістан. А лідер Усама Бен Ладен - перебував під захистом Талібану. У відповідь на найбільший в історії теракт 

Сполучені Штати ввели війська в Афганістан. Швидко усунули талібську владу і залишилися, щоб ліквідувати терористичну загрозу та підтримати демократію. До США долучилися союзники з НАТО, зокрема Велика Британія, Франція, Німеччина. Це затяглося на довгих 20 років.

Еммануель Макрон, президент Франції:

Наша війна була правою в Афганістані. І ми пишаємося тим, що були залучені. Франція там завжди бачила єдиного ворога - тероризм. Наше воєнне втручання не мало на меті замінити суверенність чи нав'язати зовнішню демократію, а лише захистити міжнародну безпеку та стабільність. 

Усі ці 20 років Сполучені Штати із союзниками тренували афганське військо та оснащували його усім необхідним. Перевага над мізерними та слабкими силами Талібану була незрівнянною.

Безапеляційний привілей на полі бою давали повітряні сили уряду, адже талібам така розкіш була не по кишені. За документами, національні сили безпеки країни нараховують понад 300 тисяч бійців. На їхні зарплати йшли мільярди американських доларів.

Джо Байден, президент США:

Ми витратили понад трильйон доларів. Афганське військо стало більшим, аніж у багатьох наших союзників у НАТО. Ми дали їм усі необхідні інструменти, дали всі важелі визначити своє майбутнє. Але єдине, чого не змогли їм забезпечити - це бажання боротися за це майбутнє.

Перед прийняттям рішення про вихід із Афганістану - американські та британські генерали запевняли: ця армія сильна й потужна. Але так було лише на папері. Насправді військо пронизане корупцією. Зарплату виписували солдатам-привидам, які існували лише в документах. До бійців не доходило оновлення амуніції, банально не вистачало набоїв, ба навіть їжі. Відповідно - численні втрати на полі бою та часте дезертирство. 

Пітер Гелбрейт, колишній заступник спеціального представника ООН у Афганістані:

Ми думали, що в цій війні є дві сторони - місцевий уряд і Америка з одного боку, а Талібан - із іншого. Але насправді таліби і місцеві чиновники співпрацювали. Уряд був корумпований та малоефективний. І коли дійшло до діла - стало очевидним, що ніхто не хоче боротися та ризикувати життям у війні, яка вже була втраченою.

США завжди мали найбільшу присутність у Афганістані. Найбільша кількість американських вояків - 110 тисяч - була в 2011 році. З того часу їх число постійно зменшувалося. Далі за кількістю солдатів були Велика Британія і Німеччина. Угоду про виведення військ із країни президент Дональд Трамп підписав торік. А його наступник Джо Байден взявся довести справу до кінця. Й визначив символічну дату 11 вересня 2021. Рівно 20 років після жахливого теракту.

Джо Байден, президент США:

Я не хочу й не буду просити наші війська нескінченно боротися в громадянській війні іншої країни, зазнаючи жертв, смертельних поранень, залишаючи розбитими горем сім'ї. Це не в інтересах нашої національної безпеки. Це не те, чого хоче американський народ. Я знаю, що моє рішення критикуватимуть, та ліпше почую засудження, аніж перекладу це рішення на наступного, п'ятого президента. 

І сам президент, і його генерали розуміли, що Талібан рано чи пізно поверне владу в країні. Але такої миттєвої перемоги ніхто не передбачив. Таліби не просто відвоювали втрачені території, а й захопили нові. І вперше в історії - заволоділи всією країною. 

Том Тагендат, голова комітету закордонних справ парламенту Великої Британії:

Насправді не було необхідності покидати Афганістан. Ми не залишили Німеччину в 1950, не пішли з Кореї, Японії. Багато-багато років ми утримували миротворчі операції на Кіпрі та в інших частинах світу. Так, це не задурно, але все одно утримувати кілька сотень солдатів не так уже й дорого. Тим паче, що жоден британський вояк із 2013 не загинув у бою, так само, як і жоден американець за останні роки.

Заходу наразі не залишається нічого іншого, як визнати абсолютну поразку в Афганістані.

Ангела Меркель:

За ці 20 років ми не досягли своєї мети. Тож мусимо визнати, що це була неуспішна спроба і так, ми маємо зробити висновки та вивчити цей урок. У майбутньому треба ставити собі менші цілі.

Чимало експертів зараз сперечаються, що виведення військ могло бути продуманішим. І відродження Талібану можна було уникнути. 

Наразі між країнами тривають активні консультації про те, що в цій ситуації робити далі. Захід не поспішає визнавати талібську владу законною. Досі існує серйозна загроза, що Афганістан може знову перетворитися на опорну базу тероризму.