Війна на Донбасі: щодня штаб ООС повідомляє про поранення [ Редагувати ]

От тільки цей бойовий досвід нашим армійцям дістається високою ціною. Сьогодні через підрив вибухового пристрою на фронті загинув військовий. І це - перша смерть на Донбасі за цей тиждень. Бо цього тижня уперше за доволі тривалий час на передовій було відносне затишшя.

Відносне, бо ворог усе одно щодня накривав вогнем наші позиції. І щодня штаб ООС повідомляв про поранених. Та все ж інтенсивність обстрілів трохи знизилася. Що таке позиційна війна - розкаже наш воєнкор Руслан Смещук, який весь тиждень працював на фронті.

Лінія оборони під Горлівкою. Кілька бронемашин ворога відпрацьовують, як кажуть самі армійці, українські позиції. Вояки на початку навіть подумали, що це танки, та це виявилися інші бронемашини.

Після сталого загострення цього тижня ситуація дещо стабілізувалася. Кількість обстрілів знизилась. І головне - немає загиблих. Але майже щодня є поранені... Зараз на Східному фронті - класична позиційна війна.

Костянтин, військовослужбовець Збройних сил України:

Їхня тактика ведення бойових дій, це виманювання нас на якісь простріли, на якесь відкриття вогню. Фіксування вогневих точок, потім робота їхньої артилерії.

Даниїл, військовослужбовець Збройних сил України:

Вони прострілюють не якимись точними пострілами, а просто в наш бік, чекаючи, що хтось вигляне і його відпрацює снайпер.

Звісно, бувають локальні загострення на певних ділянках оборони.

Максим, військовослужбовець Збройних сил України:

На протязі трьох годин супротивник проводив обстріл, хаотично розкидаючи снаряди по лінії нашого опорного пункту. Противник хоче вивести із ладу обладнання спостереження.

А це вже лінія фронту біля Попасної. Тут кілька днів поспіль ворог гатив із важкого озброєння.

Юрій, військовослужбовець Збройних сил України:

Був момент - останній снаряд прилетів, а я за мішками сховався і побратим йшов. І він впав. Я думав, що все. Але він встав і нормально - повезло пацану.

Ось фрагмент відео - останнього обстрілу цих укріплень. На щастя, минулося без поранених та загиблих. Але вирв довкола побільшало.

Там, можливо, взриватєль був на замедлітєль, тому там така воронка. А тут контактний був, тому тут така воронка.

Така позиційна війна - це війна на виснаження. День за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем. І вже рік за роком на одних і тих самих укріпленнях армійці тримають лінію фронту. І багато хто не витримує...

Це Надія. Жінка-боєць, яка не втомилася. Зараз вона в середині нового укриття облаштовує спальні місця.

Надія, військовослужбовець Збройних сил України:

На війні нема чоловічої та жіночої роботи.

Надія на війні з чотирнадцятого. На фронт потрапила у лавах добровольців, пройшла гарячу маневрову фазу, несе службу й тепер.

Надія, військовослужбовець Збройних сил України:

Війна продовжується, війна не стала легшою, війна стала набагато важчою.

Бо землі своєї ти ніби й не звільняєш, і при цьому втрачаєш людей, які стають ріднішими за родичів.

Надія, військовослужбовець Збройних сил України:

За ці всі роки страшно одне-єдине - втрачати. Ви не уявляєте, як воно страшно. Я вже бачила як мужики плачуть. Прямо аж душу розриває... тому що цей страх, що когось втратиш сьогодні... руки опускаються. Іноді думаєш - ліпше б мене сьогодні вбили, але я б цього не бачила.

Каже: спочатку боялася проявів зверхності з боку побратимів-чоловіків чи навіть гіршого для неї - потурань.

Надія, військовослужбовець Збройних сил України:

Я боялася, що буду чути: 2Та вона баба, вона не може, в неї не получається". Я боялася, що будуть списувати на те, що жінка. І рок від року, час від часу я починала робити що й хлопці. В мене більш жорсткий став характер. Ну і мені стало набагато легше.

А зараз вона керує чоловіками. Жартує так, що аж гай шумить. Усе, щоб стримати війну тут і не пустити до близьких.

Надія, військовослужбовець Збройних сил України:

Мене вдома чекає донька. Я її залишила, коли їй було 15 років і з того періоду вона одна і мене чекає. На даний момент вона вагітна, так що я скоро буду бабусею.

І такі жінки та чоловіки щодня під обстрілами, у важких польових умовах утримують чотириста кілометрів фронту.