На українському фронті знову запеклі бої, чотирьох бійців поранено [ Редагувати ]
Війна триває, а отже, боїв не уникнути.
А от що відбувається на самому Донбасі й на українських передових позиціях, куди найближчим часом має надійти американська допомога? Наш кореспондент Станіслав Кухарчук, який працював на фронті весь цей тиждень, провів майже добу в окопах разом із бійцями. Далі - дивіться його репортаж.
Цей тиждень на передовій знову видався запеклим - снайпери, мінометні обстріли й навіть бомбардування з дронів. У лавах українських захисників - четверо поранених.
Вечір. Ми рушаємо на ночівлю до наших позицій під окуповану Ясинувату. На півдорозі автомобіль зупиняється - далі тільки пішки, на машини тут у буквальному сенсі полюють. Що ближче до передової, то голоснішими стають звуки війни.
Нас і ворога тут розділяє лише невелике озеро. Старший позиції взагалі ошелешує - українські укріплення виступом врізаються в лінію фронту, і це диво, що нашу групу не потив ворог.
В нас получається, що на правому фланзі і на лівому фланзі, грубо кажучи, контролює нашу територію.
До вогневих - пересування лише глибоким окопом, кожен метр нашої оборони прострілюється, і не тільки з кулеметів.
Пригинатися треба в будь-якому випадку, тому що працює снайпер…
Над Донецьким степом сідає сонце. На позиціях Михайло проводить новоприбулим інструктаж. Що бій буде - жодних сумнівів.
Якщо противник відкриває вогонь в нашу сторону, ви знаходитесь в укритті з правої сторони.
Щойно Михайло закінчив, над нашими головами починають свистіти кулі.
Наші позиції під перехресним вогнем супротивника. Дистанція дозволяє й ворогу, й українським захисникам вести прицільну стрільбу.
"Володимирович", так кулеметника називають побратими, найдосвідченіший і найстарший боєць у підрозділі. Чоловікові - 59, за плечима дві війни - строкову він служив в Афганістані, 2014-го пішов на Майдан, а звідти одразу на фронт.
Позивний "Володимирович", військовослужбовець Збройних сил України:
Вся мотивация – хочу, что б мои дети жили счастливо, без войны, так, как наши деды , прадеды воевали …за что воевали!? За свободу! Так само и я - за Свободу!
Боротися за Україну та волю "Володимирович" навчає на передовій і молодих бійців. У деяких його побратимів - це перша ротація. Але за кілька місяців на фронті хлопці вже освоїлись, і ворогу непереливки. Після нетривалої перестрілки на позиціях знову запанувала тиша …
Михайло, військовослужбовець Збройних сил України:
Ми відкриваємо вогонь у відповідь і тишина дня на 2 - на 3 тиші …а потім після того знову починаються обстріли.
Попри постійну небезпеку, хлопці навіть тут в окопах намагаються створити домашній затишок.
Війна - війною, а вечеря за розкладом. Щоб хлопці не так сумували за домом, Олександр приготував їм сюрприз - оладки.
Осіння ніч хоч і довга, але минає без пригод. Противник отримав чергову порцію "заспокійливого". Та хлопці впевнені, що це не надовго. Війна триває, а отже, боїв не уникнути.
