Глобальне потепління знищує світ: в Америці з'явилися перші кліматичні біженці [ Редагувати ]

На саміті у Глазго спрогнозували і найбільші проблеми, із якими зіткнеться людство в найближчі 10-20 років. Дефіцит питної води, танення льодовиків, катаклізми, голод і поява кліматичних біженців. Мовляв, величезна кількість людей, які сьогодні живуть у сприятливих умовах, можуть опинитися на межі виживання і змушені будуть шукати новий дім.

Перші такі біженці вже є. В Америці. Країні, де, здавалося б, і люди завжди відновлювали свої міста навіть після потужних ураганів, і держава готова підтримати мільярдними дотаціями тих, хто постраждав. То хто ж ці кліматичні втікачі? Дмитро Анопченко - про нове для світу явище, яке, на жаль, може стати звичним.

Про біженців політичних - тих, хто прагне потрапити до Сполучених Штатів у пошуках кращої долі, - ми чи не щодня чуємо в новинах. Вони пробираються через кордон тишком уночі або відкрито йдуть на штурм.

Інша річ - біженці кліматичні. Про них і в самих Штатах мало що чули.

Раян і Дженніфер, якщо не знати їхньої історії, нічим не відрізняються від сусідів. Двоє дітей, собака, родинні турботи…

Вони живуть тепер у крихітному місті у штаті Вермонт, куди, якщо ти тут не народився, з доброї волі не переїжджають. Тут затишно і красиво… Але так не схоже на рідну Каліфорнію.

У мене й досі перед очима наш від'їзд. Коли ми залишали Каліфонію, я намагалася бути сильною. Бульдозери розчистили шлях, і ми змогли вибратися із вогняної пастки. Я ніколи не забуду того, що тоді бачила. Ми біжимо… Наші коні, оточені полум'ям… Ми втратили всіх. Наш дім, який перетворився на руїни. А тепер, коли мужність зникла, минуле просто переслідує мене. Спогади гнітять, не дають жити.

Їхнє місто називалось Paradise - у перекладі "Рай". І життя і справді здавалося райським. Вічне літо, щаслива сім'я, хороша робота. Коли по радіо вперше повідомили про лісові пожежі, тут до останнього вірили, що вогонь омине їх. Та одного ранку прокинулися в диму.

Їх разом із сусідами і врятували дивом - пожежники якось змогли пробитися до зони, яка вже палала… Повернутися в Парадайз Раян і Дженніфер змогли тільки за 10 днів. Щоб побачити: згоріло все, що було їхнім життям.

-Коли вогонь усе в нас забрав, я сказала чоловіку: "Ми їдемо з Каліфорнії! Я не можу тут більше жити!"

Взяли в оренду автівку й поїхали через пів-Америки в місцевість, про яку доти один раз чули від знайомих. Байдуже куди, аби лиш усе навколо було іншим!

-Я особливо переживала за дітей. Усі ці жахи, які вони бачили під час евакуації… Дім, який вони залишили… Усе це такий біль.

-Дочка була такою самостійною до пожежі… А тепер боїться відійти від мене. Я в магазин - і вона зі мною. Не відпускає мене нікуди. І жахливі сни щоночі. Це крає мені серце.

Родина Кешменів - одні з перших в Америці "кліматичних біженців", але їх дедалі більше. Наслідки грандіозних лісових пожеж, руйнівних ураганів, масштабних підтоплень змушують американців їхати світ за очі. І досі сумніваєтеся, що глобальні зміни клімату - це не вигадка? Запитайте про це в тих, кому доводиться починати все з нуля.

Дмитро Анопченко, кореспондент:

У Штатах навіть часто кажуть: хочете встановити контакт із новим знайомим? Почніть розмову про погоду, це тема, яка зараз об'єднує всіх. Адже й літо більше "не літо" - надто спекотне, і зима – "не зима", надто холодна і сніжна. А урагани й пожежі вже більше не виняток, а нова реальність.

Через яку люди, виявляється, постійно у стресі. Психологи навіть новий діагноз запровадили: кліматичний невроз.

Керолайн Хікмен, досліджує вплив кліматичних змін на психіку:

Це стрес, який більшість із нас відчуває, коли дивиться на те, що відбувається з планетою. І ми спостерігаємо його в людей дедалі частіше.

Учені кажуть - це зараз по всьому світу відбувається. Людям складно змиритися, що на їхніх очах руйнується звичний світ. Це Чакалтая, ще не так давно - престижний гірськолижний курорт у Болівії. На схилах величної гори, де сніг був весь рік, організували 10 трас - і для професійних спортсменів, і для родинного відпочинку.

-Це був один із найбільших курортів у світі!

Сюди приїжджали десятки тисяч туристів. А зараз - порожньо. Іржавіють нікому не потрібні підйомники, розвалюються будинки…

-Крига, яка формувалася тисячоліттями, розтанула, зникла!

А із нею - і життя. Втративши роботу, місцеві покинули все й поїхали.

За три з половиною тисячі кілометрів звідси - у Панамі - гинуть мангрові ліси, унікальна екосистема планети. Доклали руку місцеві. Хоча це й заборонено - варварськи вирубують дерева.

Перетворюючи гектари природного заповідника на ось таку мертву зону.

-А мені ж родину треба чимось годувати!

"Чорні лісоруби" тут були завжди, у них навіть власний "кодекс" є…

-Ми коли рубаємо, залишаємо 2-3 дерева, щоб вони знову могли розростися.

Але саме зараз природа вже не здатна відновитися через зміни клімату. Кілька десятиліть - і ті, хто знищує мангрові зарості, самі стануть кліматичними біженцями.

Схожа, втім, набагато масштабніша - проблема в Бразилії. Тут уже є власні "кліматичні біженці". Люди, яких (на відміну від усіх поколінь, що до них жили на цій землі), вона вже не здатна прогодувати.

-І все через екологічні проблеми!

Тропічні ліси Амазонки в усіх підручниках називали "легенями планети". Вони завжди поглинали викиди, що провокують кліматичну кризу. А тепер учені очам не повірили: гігантський ліс сам викинув в атмосферу на 20% більше вуглекислого газу, ніж поглинув! Дерева тут нещадно знищують.

Ще торік тут були ліси - ось дивіться на фото із супутника. А зараз - усе, нема!

Місцеві "бізнесмени" спеціально підпалювали ліс, щоб випасати корів чи вирощувати сою. Теж думали - нічого страшного, природа витримає. Але додалися рекордні температури й посуха - і через пожежі та знищення дерев торік в атмосферу потрапило півтора мільярда тонн СО2.

-Тут усе в диму! І те, що з літака схоже на туман, насправді це чад і смог.

А ті, хто тут "хазяйнував", розорилися й тепер просять притулку у заможніших країнах.

І коли на акціях екологів зараз з'явилися маски з "Гри в кальмара", це дуже прозорий натяк: якщо змін не буде, то вже скоро за чисту воду, їжу й територію між людьми можуть початися такі самі битви, як у серіалі.

І це вже частково відбувається: просто не в таких масштабах. Ці краєвиди - наче з фільму "Дюна" Дені Вільньова - у Малі, бідній африканській країні. Пустеля, здається, тягнеться до небокраю. Красива, але абсолютно непридатна для життя.

-Вся ця місцевість була заповнена водою. Тут була зелена трава, росли дерева. Їх винищили, і тоді все заповнили піщані дюни.

Грунт висох настільки, що навіть колір змінив, став жовто-червоним. А за брудну воду, яка ще залишилася, постійна війна.

Весь час конфлікти - бійки, навіть убивства. Придатного для життя місця мало, всім воно потрібне.

Здавалося б, просто чисте повітря… Просто чиста вода… Ми з вами й не вважаємо їх за якусь цінність. Але якщо вже не тільки в бідній Африці, а й у сильній і благополучній Америці з'явилися перші "кліматичні біженці" - це знак, на який не можна не звертати уваги.