Українці вийшли на Майдан вшанувати пам'ять полеглих [ Редагувати ]

І вже традиційно в цей день українці знову виходять на Майдан. Аби вшанувати і полеглих під час Революції гідності, і в теперішній війні.

Зараз на Майдані Незалежності перебуває мій колега Олександр Васильченко.

Сашо, привіт! Чи багато людей зібралося на площі? І що там відбувається?

Вітаю, Олексію. Увечері на Майдані Незалежності зібралися кілька сотень людей. Уже восьмий рік поспіль, тут - на центральній площі - відбуваються вшанувальні заходи. Люди, як я помітив, приходять сюди і з родичами, і з друзями. Цьогоріч біля стели встановили монітори, на яких демонструють кадри тих драматичних подій. І вже з Майдану люди далі йдуть до Алеї героїв Небесної сотні. Тут, біля фотографій загиблих активістів, ставлять лампадки і кладуть квіти. Присутні тут і ті, хто пройшов через горнило тих подій.

-Для мене вот это событие, это определение. Наше самоопределение. Мы наконец-то поняли, что мы, для чего мы. И ни от кого мы не зависим. Мы независимы. Мы умные разумные люди.

-Згадую 11 грудня 13-ого року біля профсоюзів. Я зранку. В 5 ранку встав і побачив, що Беркут намагається захватити Майдан. І я тоді уже піднявся. І я вже був отам на вході на Майдані. Там стояли люди, стояв Беркут. І ми там тоді поливали водою підступи до дому профсоюзів.

З лампадками і квітами цілий день люди йдуть і до меморіальної стели героям Небесної сотні. Люди кажуть, приходять сюди щороку. Втім, незважаючи на те, що від початку революції минуло 8 років, вони не стримують емоцій.

-Я щороку ходжу. Щороку на День Революції і 20 лютого я щороку ходжу.

-Біль. Біль за втратою. Ну шо. Вони звичайно вийшли заради нас. Заради нашої свободи. Заради нашої гідності. Так будемо говорити. Це такі великі слова. Але ж подивіться, які люди загинули. Просто які люди! Це цвіт нації! Вибачте, я не можу говорити.

Загалом ситуація на Майдані Незалежності спокійна. За порядком стежать кілька сотень правоохоронців. А центральні вулиці, зокрема, Хрещатик не перекривали.