Побачення з Африкою: чому у Кенії радять таксі, а не авто напрокат? [ Редагувати ]

Величезні плантації троянд, кави, чаю, сафарі з левами, жирафами та леопардами. А ще екватор, на якому серед тропічних пустель та саван - розкинулися гори зі справжніми льодовиками.

Країна, якій є чим здивувати. Кенія. Чи зможе вона - стати конкурентом такому популярному взимку... Єгипту? З Кенії повернувся наш Станіслав Кухарчук. Його враження - далі. В першому матеріалі з циклу африканських хронік мандрівника.

Київ, аеропорт "Жуляни". Я й оператор - ідемо на реєстрацію - зимовим холодом і дощами столиця, немов сама проводжає нас до теплих країв. Чартерним туристичним рейсом ми летимо до Східної Африки, а точніше - до Кенії.

Ну от, летіти нам до Момбаси майже 11 годин, але сподіваюсь, Кенія того варта.

Прямі рейси до Кенії з українських аеропортів запустили нещодавно.

Наш літак сідає в Єгипті на швидку дозаправку. Переліт над Африкою - це вже початок знайомства з континентом. Ледве перетинаємо кордон Кенії, в поле зору одразу потрапляє найвеличніша гора Африки - Кіліманджаро. Ще півтори години - і ми в аеропорту Момбаси.

Ну, різницю температур між Києвом та Момбасою не передати… Тому, кому набрид холод - мерщій сюди.

Уже зранку на вулиці - спека. Понад тридцять градусів. На перший погляд, Кенія майже нічим не відрізняється від інших туристичних країн.

Кенія - колишня британська колонія. Тож тут дві офіційні мови - суахілі та англійська. У спадок від колонізаторів кенійці отримали ще й лівосторонній рух. Але - не правила й дисциплінованість. На магістралях - хаос. Африканці їздять як кому заманеться і як кому зручно. Тому наш гід Сергій радить винаймати таксі для подорожей, особливо у великих містах. Це значно безпечніше, аніж самому сідати за кермо…

На встречу может выскочить что угодно - от козы, до коровы, до курицы… И в этом вся печаль вождения.

Але вже на узбережжі негативні враження від доріг змінюють позитивні емоції від прийому в готелі. Туристам кенійці раді завжди. Бо понад тридцять відсотків бюджету країни наповнюється з гаманців відпочивальників…

Східна частина Кенії омивається екваторіальними водами Індійського океану. Саме він, немов магніт, вабить до себе туристів. Узбережжя Момбаси зачаровує білосніжним піском та райськими пейзажами.

Щоправда, кенійські пляжі доволі специфічні. Двічі на добу океан то відходить від берега, то знову повертається. Аби не підлаштовуватись під припливи й відпливи, купатися ми виїжджаємо на катері. Ближче до обіду африканське сонце стає нестерпним. Тому перед подорожжю екіпаж судна запасається прохолодними напоями та льодом.

Кенійські порти і причали зазвичай облаштовані в затишних бухтах, подалі від океану. Від величезних хвиль їх захищають природні рифи. Наш капітан Мухамед веде катер саме туди. Як він сам називає - до свіжої води.

Це бухта, просто з солоною водою, завдовжки три кілометри - океан туди.

Зазвичай катер Мухамеда виходить на так звану туристичну риболовлю, але це в сезон. Він починається у травні й закінчується в жовтні. У цей період в Індійському океані відбувається міграція риби. Мухамед, як справжній рибалка, хвалиться трофеями.

Іноді 20, 50, 100 кілограмів... Така риба може бути за 4, 6, 8 годин риболовлі. Але це може бути не завжди - потрібна ще удача.

Удачу кенійські рибалки не в сезон шукають за рифом. Але через великі хвилі Мухамед не наважується виходити у відкритий океан, тому першу екскурсію проводить нам у затишній лагуні.

Водичка тепленька, але вона значно солоніша за морську.

Океан - немов перше побачення з Кенією. А вона знає, як у себе закохати…