Підопічних з інтернатів Київщини та Донеччини евакуювали на Рівненщину [ Редагувати ]

Понад чотири сотні підопічних з інтернатів Київщини та Донеччини евакуювали на Рівненщину. Це передусім люди, які не можуть дати собі ради, а більша частина з них навіть самостійно не пересувається.

Як евакуювали півтори сотні людей з інвалідністю та вадами психічного здоров'я із Покровська? Чи знайшли людям нові домівки та чи готові приймати таких біженців - розкажуть наші колеги з Рівного.

З особистих речей - лише гітара. Роман Красовський з Бородянки. Там чоловік перебував кілька років у психоневрологічному інтернаті. Вважав його своєю домівкою, але звідти його вигнала війна.

Роман Красовський, підопічний психоневрологічного інтернату:

Постріли були і як на Бородянку нападали, і взриви ці, і танки їхали - колони то туди, то сюди. Води не було, свєту не було, отоплєнія не було. Нічого їсти не було... Тут зараз нам краще, тому що ту і хліб і поїсти є.

У Романа тепер новий дім. Це інтернат з такою ж спеціалізацією - для чоловіків, але вже на Рівненщині. Тут місяць як живуть півтори десятки підопічних з Київщини.

Геннадій Семененко, підопічний психоневрологічного інтернату:

Отлично. Кормят то шо надо. Нас ніхто не обіжає. Нам тут хорошо. Ще лучше, чим в Бородянці було. Отлічно.

А це Олександр. У нього друга група інвалідності. Чоловік тільки оговтується від довгої дороги. Він із Донеччини - на Рівненщину їхав понад добу.

Олександр Кубарь, підопічний психоневрологічного інтернату:

Ну в принципі кормили. Нормально.

Олександра та ще півтори сотні чоловіків евакуювали з Покровського психоневрологічного інтернату. Їх супроводжували волонтери, а зустрічали рятувальники. Людей фактично переносили на ношах та перевозили на візках до швидких, бо більшість із них не могла самостійно пересуватися. Усіх розселили по профільних інтернатах Рівненщини.

Світлана Гук, чергова медсестра психоневрологічного інтернату:

Дуже важко вони перенесли дорогу, зараз взагалі сплять, лежать, з ліжок мало хто підіймається. Є дуже важкі, що треба кормити, що самі себе тако обслуговують ми зрозуміли, що їх тільки шість. А остальні - вони лежачі.

Дізнатися у підопічних деталі про їхнє попереднє життя важко, зазначила медсестра. Усі мають різні психічні розлади. А деяких евакуювали навіть без жодних супровідних документів. Відновлювати їх взялися працівники місцевих соціальних служб.

Тетяна Гранчак, соціальна працівниця:

Є дієздатні, є недієздатні, які мають опікуна. Ми маємо їх, оформляємо, як внутрішньо переміщені особи. На даний момент. І будемо оформляти в інтернат на повне державне утримання. Тобто, переводити їхню пенсію сюди в інтернат до нас.

Нині тут майже півтори сотні підопічних. Так багато їх тут вперше. Щоб розселити всіх - облаштували додаткові ліжка.

Григорій Буркацький, директор психоневрологічного інтернату:

Відчуваємо зараз навантаження, бо вже більше людей, як нам потрібно. Але мусимо забезпечити їх - і харчуванням, і медикаментами, і всім іншим, побутовими умовами. Допомагають нам волонтерські організації, гуманітарна допомога приходить і харчування теж, справляємося на даний час.

Загалом від початку війни на Рівненщину переїхали понад чотири сотні підопічних з інтернатів Київської та Донецької областей. Профільні заклади вже переповнені й в регіоні шукають додаткові місця, аби розселити й подбати про тих, хто сам про себе попіклуватися не може.