Діти підземелля: як облаштували побут мешканці Харківського метро? [ Редагувати ]

Діти підземелля - так тепер можна сказати про харківську малечу, яка з перших днів війни живе в підземці. Волонтери, як можуть, намагаються розрадити малих. Встановлюють їм парти, щоб можна було вчити уроки. І навіть влаштували "гастролі" лялькового театру на всіх станціях метро.

Вікторія із родиною живе на станції метро понад два місяці. Ховаються тут з першого дня війни.

Вікторія, жителька Харкова:

Сначала было, конечно, тяжело. Все-таки дом, и спуститься в метро. Страх, все. Ну сейчас мы, как говорится, адаптировались. Мы живем в вагоне, т.к. с ребенком. Сначала были на платформе, потом в вагоне стали жить. Спим на полу.

Їжу і предмети першої необхідності "жителям підземки" доставляють волонтери. Люди облаштовують свій нехитрий побут і намагаються хоч чимось розважити дітей. Бо деякі з них вже два місяці не були на вулиці. Щоб діти могли вчитися, волонтери знайшли й встановили на станції парти. Тепер сюди приходять вчителі. Проводять уроки.

Вікторія, жителька Харкова:

Мы сначала просто вот на лавочке сидели. Делали. Конечно, очень тяжело. Спины болят. Спасибо, нам волонтеры стол предоставили. Наверху у нас парты для детей. Очень удобно. Приходит и учитель физкультуры. Занимается с ними. И приходят волонтеры занимаются и математикой, и природоведение. И показывают им диафильмы. Детям очень интересно.

Щоб діти виглядали охайно, до них в підземку приходить волонтери-барбершопери.

Кирило, чоловічий перукар:

Захотели помочь людям. Деткам, потому что они тут сидят. Возможности подстричься нет. Есть люди, которые вообще не выходили на поверхность. Решили помочь людям.

Денис востаннє підстригався ще до війни. В підземці - живе вся його родина. Тут хлопчик вже знайшов нових друзів.

Денис, житель Харкова:

Я тут с 28 марта. В моей семье мама, папа, бабушка, прабабушка и я. (и все живут здесь?) Да. Ну тут есть друзья, с кем можно поговорить. Подружиться нормально. Все хорошо, мы тут общаемся. Дружим. Играем. У нас тут разные игры. Поприносили, или просто в телефонах. Иногда с нами взрослые играют.

Перукар Кирило каже, клієнтів у Харкові в нього нині багато, бо майстрів у місті лишилося мало. А сюди прийшов - щоб побачити щасливі дитячі очі.

Кирило, чоловічий перукар:

Заросли. Поубирали все лишнее. Все счастливы. Хоть немножко.

Після перукарні до дітей приїхав з виставою ляльковий театр.

З імпровізованими "гастролями" Харківський театр об'їхав уже майже всі станції метро.

Оксана Дмитрієва, головна режисерка театру ляльок:

Я бачу, що діти радіють, я бачу, що діти відвикають від того, що проісходіт там на горі. Сначала мы думали, что эта затея в такое сложное время и кому это нужно. Важнее делать что-то полезное. Заниматься волонтерством. Но потом мы поняли, что в городе остались дети, и хотелось бы их как-то отвлечь и поговорить с ними, показать добрые истории.

Цю виставу із радістю подивилися і діти, й дорослі. Щоб відпочити душею й бодай на мить забути про розриви снарядів, які щодня лунають над станцією метро.