Сполучені Штати максимально прискорили військову допомогу Україні [ Редагувати ]

Вантаж з Америки. Коли йдеться про допомогу Україні від Сполучених Штатів, ми стереотипно уявляємо новітні озброєння в рамках чергових пакетів безпекової допомоги. Так, вони теж є, але разом із тим є ще і техніка, яку дбайливо збирають, ремонтують і передають нашому війську різні силові підрозділи США - від національної гвардії, до прикордонників. Для них це не лише виконання наказу: їм особисто важливо допомогти Україні. Показові американські історії зібрав Дмитро Анопченко.

Цей M-113 явно застоявся в ангарі. Колись саме ці бронемашини були основними в американській армії. Бронетранспортерів цієї серії випустили понад 85 тисяч одиниць! Вони брали участь в усіх війнах і збройних конфліктах, починаючи із 60-х років… У двотисячних "сто тринадцятий" поступово почали витісняти більш модернові моделі - і сотні машин розпорядилися законсервувати. Такий саме наказ отримав колись і підрозділ бригадного генерала Манна, нацгвардія штату Індіана.

Джастін Манн, начальник штабу Національної гвардії Індіани:

За моєю спиною - якраз бронетранспортери М-113, які виділялися для моїх підрозділів - аби допомогти під час воєнних місій. А зараз нам відправили їх як допомогу. Бо є наказ самого президента - забезпечити Україну військовою технікою.

Це Америка, то ж машини консервували, не знявши з них жодної гайки. Залили нову моторну олію - і поставили на зберігання до моменту, поки ситуація не змусить знову завести мотор. Зазвичай наказ відкрити ці ангари міг би надійти у випадку надзвичайної ситуації у самих Сполучених штатах. Але те що відбувається в Україні - куди серйозніше.

Джастін Манн, начальник штабу Національної гвардії Індіани:

Часу "возитися" не було, то ж команда провела повну технічну перевірку машин і змога все підготувати - менш ніж за п'ять днів. Величезний обсяг роботи для бригади з обслуговування техніки! Але зробили все чудово - і ми готові передати техніку.

Образливе слово "секондхенд" - це точно не про ці американські "броніки". Їх і використовували свого часу з любов'ю - і лагодили та налаштовували зараз так само, із любов'ю. Добре розуміючи, що це ж не у себе на полігоні, коли можна буде ще "покопатися". "113"-м летіти через океан, то ж треба на сто відсотків довести їх до ладу тут і зараз.

Гері Паркс, керівник відділу технічної підтримки бойової техніки:

Машини доставили з ангарів на технічний огляд. Як на звичайному СТО, маємо спочатку визначити всю ситуацію із транспортним засобом. Щось відремонтували, замінили деталі. А потім - провели випробування на дорозі, щоб точно знати, що все як треба. І останнє, що залишається після цього - завантажити на платформи та підготувати для відправлення.

Логістика під час таких операцій - той ще "головний біль". Бронетранспортери важкі, перевозили їх колонами, перекриваючи одну зі смуг руху на автомагістралі. Завдання - з кількох баз по всій Америці зібрати велику партію таких бронемашин та переправити до Європи, звідки машини вже поїдуть до України - і ось цю частину маршруту якраз триматимуть у суворій таємниці.

А коли наземний етап завершено, то приходить час другого - авіаційного. І це теж часто виклик. Ну ось, наприклад, на цій авіабазі у Каліфорнії, де починається цей "повітряний міст", із бронемашинами розібратися ще легше, а от завантажити на борт і, головне, правильно закріпити - гаубиці "m-три сімки" - завдання, яке багато років нікому не доводилося виконувати. Їх і на борт-то завезти - непросто.

Що цікаво - для персоналу це теж не просто "чергове завдання" ...керівники підрозділів збирали підлеглих і роз'яснювали, що це за місія. І що кінцевий "пункт призначення" - Україна.

Хантер Джонс, старший офіцер морської піхоти:

Ідея якраз в тому, щоб відправити артилерію до Європи, навчити українців нею користуватися, а далі - дати їм засоби із високою дальністю дії. І завдяки цьому стримати наступ росії. І це величезна честь для нас. Бо ми ж знаємо - що кожне таке відправлення матиме вплив на ситуацію на фронті; ми знаємо, що все це летить - щоб допомогти українцям. І, знаєте - це викликає у мене величезне почуття гордості, що ми допомагаємо.

Ну і щоб не летіти напівпорожніми - з однією тільки артилерією на борту, вантажне відділення максимально заповнюють ящиками і коробками. Пересуваючи їх - наче у дитячій грі "п'ятнашка", коли треба зайняти все вільне місце… Пілоти погоджують маршрут… Якогось хвилювання немає - попри призначення вантажу на борту, зрозуміло, що ніхто не наважиться атакувати американський літак ані в небі, ані під час вивантаження в країні НАТО. Але для них це все одно незвичайний рейс до Європи, яких вони до цього зробили сотні.

Кевін Роув, майор американських військово-повітряних сил:

Безпекова допомога, яку ми вже передали Україні, якраз і дозволила досягти критично важливих успіхів на полі бою із російськими військами, які здійснили вторгнення. Коли партнери об'єднують зусилля - це дає і вже дало весь результат. І якщо Альянс і Сполучені Штати брали на себе зобов'язання - що ж, ми готові відповісти. Ми обов'язково будемо підтримувати Україну і надавати будь-яку допомогу.

І таких історій - чимало. З одних американських військових баз (таких як ця - база "Довер" у Делавері) відправляють снаряди… Це якраз 7-й пакет мілітарної допомоги. Військові кажуть - прискорились зараз максимально. Ніколи ще на їхній пам'яті накази не віддавалися так швидко, а між моментом, коли надходить нове розпорядження з Пентагону і тим, коли вилітає черговий рейс, - не проходило так мало часу. Зазвичай питання щодо відправлення озброєнь вирішувалися тижнями… Тепер - за лічені дні. Війна в Україні не тільки нас із вами, але й американців теж змінила. Загроза - вона вже більше не теоретична, вона - близько, зовсім поруч, вона - реальна. І саме тому, коли спецвантаж летить до України, для нього одразу "зелене світло".