Втекла з Маріуполя, але втратила чоловіка й матір: трагічна історія породіллі [ Редагувати ]

Наступна історія про жінку, доля якої вражає. Породіллі Тетяні вдалося втекти з оточеного Маріуполя та народити сина у Запоріжжі. Та за кілька днів до пологів Тетяна втратила двох найрідніших людей - чоловіка й матір. Обидва захищали Маріуполь від російської навали. Породіллю з пологового зустріли побратими її рідних з полку "Азов", які своїх ніколи не кидають.

Тетяну, яка днями народила сина, біля пологового зустрічають побратими її чоловіка.

- Танечка, я тебя поздравляю. Хай растет ребеночек здоровенкий. Счастья, здоровья… - Я вообще думала лялечку командиру… - Дякую усім, що прийшли. Я не очікувала, чесно. Тільки дітей чекала. Дуже дякую усім. В мене перший раз така виписка.

Третя вагітність для Тетяни стала тяжким випробуванням - фізичним та моральним. Жінка радіє, що дала життя новій людині, проте сумує за загиблими рідними, яких втратила на "Азовсталі". Батько хлопчика - Олексій - був героїчним воїном з полку "Азов", бабуся Наталя працювала психологом. І чоловік, і мама Тетяни загинули, захищаючи Маріуполь від рашистської навали. Породілля не знає, за яких обставин померли її рідні.

Тетяна, породілля:

Там дуже важка ситуація. Вони не можуть відслідковувати кожного загиблого, і не можуть сказати члену кожної сім'ї як загинули їхні рідні. Тому ми просто чекаємо, поки що нічого не знаємо.

Малюка назвали Іллєю. Таке ім'я синові обрав батько. Олексій був взірцем, його мужність та сміливість надихнули племінницю у майбутньому стати військовою.

Яна Нальгієва, родичка загиблого воїна:

Я дуже мріяла піти по його стопам… Я хотіла б бути чи снайпером, тому що міткість в мене дуже добра. В основному щось зв'язане з технікою, бо мій дядя був зв'язаний в тяжкій артилерії. Мені це подобається, я цим увлекаюсь.

Ілля має двох сестричок. Вони жваво розглядають братика. Допомагати Тетяні виховати трьох дітей обіцяють побратими її чоловіка.

Кирило Яковлев, екс-боєць полку "Азов":

АЗОВська сім'я у нас дуже велика. Це не тільки бійці, це їх родини в цілому, тому ми намагаємося піклуватися про всіх. Тому що держава щось робе, але ми звикли, в першу чергу, довіряти своїй родині. Тому де б не були сім'ї азовців - ми завжди піклуємося про них.

Коли син підросте, Тетяна розповість йому про те, яким був батько та бабуся.