Наслідки російського "звільнення" околиць Києва: люди залишилися без даху над головою і закликають про підтримку [ Редагувати ]
На Київщині війна так чи інакше торкнулася десятків населених пунктів.
Дуже хочуть повернутися до нормального життя і мешканці деокупованих сіл Київщини. Та поки - люди без даху над головою і закликають про підтримку. Бо почати відбудовуватися власними силами можуть не всі. Тож питання житла - стоїть гостро.
Як дають собі раду жителі таких сіл. Сіл - куди рідко приїжджають журналісти та іноземні делегації. Наслідки російського "звільнення" бачив мій колега Даніїл Снісар.
Околиці Києва. Кількадесят кілометрів від столиці, по Житомирській трасі. Тут у селах починаєш усвідомлювати масштаби війни. Десятки ущент зруйнованих будинків. Сотні скалічених людських доль.
Це село Мотижин, Макарівської тергромади. Сюди російські війська увійшли на початку березня. На узбіччях центральної дороги, немов експонати - залишки рашистської військової техніки.
Як наші хлопці підбили їх машини, а вони давай мстить так.
Результатом помсти став ущент зруйнований будинок пані Надії. Від нещодавно відремонтованої хати лишилися лише стіни.
Надія, жителька села Мотижин:
Набираю я відро картоплі, а воно ж лупить. Я розвертаюся, як лупне воно у цю кастрюлю, як дасть мені кришкою межи очі, - я упала. Я упала і більше нічого не знала. Я опинилася у погребі. І воно ж не стихає. А тоді вже як воно тріснуло, як трахнуло. Я чую не такий звук, як раніше. А ж виходжу, а вже горить хата.
Тепер пані Надія змушена жити у старому будиночку поруч.
Даніїл Снісар, кореспондент:
За свідченнями місцевих жителів можна зробити висновок, - окупанти навмисне обстрілювали будинки цивільних, коли зрозуміли, що програють битву і були змушені відступати.
Пан Іван тепер тимчасово живе у лазні. Будинок чоловіка опинився на лінії ворожого вогню.
Іван, житель села Мотижин:
Вони два дня в мене били. Тут все було закидано, то вже сміття лежить. До кінця я не вилазив з погреба, конєчно, бо я сам цю хату строїв.
Рашисти залишили його без даху над головою. Згоріли гараж та автівка.
Іван, житель села Мотижин:
Ось, остався один. І то, це вже не моє.
У Мотижині повністю зруйновані щонайменше 5 будинків. Ще з десяток - пошкоджені. Основні дороги в районі вже розмінували, а от узбіччя та лісосмуги залишаються небезпечними.
Даніїл Снісар, кореспондент:
Мотижин - Ясногородка - ділянка дороги, протяжністю 7 кілометрів. Її назвали дорогою смерті. Бо ж, тут окупанти зі своїх позицій розстрілювали автівки з цивільним населенням, які хотіли евакуюватися з найближчих населених пунктів. Загалом, за час війни, тут були вбиті 37 осіб.
У Ясногородці російській війська теж вдавалися до військових злочинів. На цій вулиці орки розстріляли шістьох цивільних. Серед них - священика.
У Ясногородці окупанти гатили не лише по приватних будинках, а й по місцевій церкві. Як видно по слідах від снарядів, робили вони це цілеспрямовано.
Поруч, гори будівельного сміття - це все, що залишилося від людських хат на цьому перетині.
Артем, житель села Ясногородка:
Планую все це розчистить. А далі не знаю, треба буде щось відбудовувати. Якусь хатинку треба побудувать. Бо земля папина була.
І все - власним коштом. Щоб вивезти сміття, необхідно замовляти вантажівку. Це приблизно дві - дві з половиною тисячі гривень. Це лише за одну поїздку.
Артем, житель села Ясногородка:
Я подав заявку в "Дію". А далі, яка комісія буде, який смеханізм компенсації - я сподіваюсь, що якась компенсація буде.
Катерина, жителька села Ясногородка:
5 числа то ж у нас тут розстріляли хлопців. 5 числа. І з 5 по 12 ми ще ховалися в погребі. Поки самольот не скинув там бомбу. І ота вибухова хвиля. От, у мене таке впечатлєніє було, що моя хата стала на колесики, доїхала аж до цієї і вернулась обратно. І у мене дві неділі контузія. Я нічого не чую, таке, наче, кавун наділи на голову. Я нічо не чую... і таке.
Березневі події пані Катерина згадує із жахом. А тепер шукає де брати гроші на ремонт будинку. В хаті повністю треба міняти дах.
Катерина, жителька села Ясногородка:
Кришу хоча б, помогли мені кришу зробить. Щоб, ну як зима, як же ж мені жить. Кришу. Хай би вікна - я частину, може, кирпечом позакладувала б.
Та поки про допомогу з ремонтом місцеві хіба чули. Не скрізь навіть можуть розпочати розбирати завали. Бо ж факти злочину мають фіксувати спочатку правоохоронці.
А так сьогодні виглядає центр села Бишів. Я стою на місці, де раніше був місцевий центр культури. Ворог вгатив сюди і як бачимо, від будівлі майже нічого не лишилося. А вибуховою хвилею пошкоджені і будинки поруч.
Ну сюди два рази прилітало. В цю яму. Получилося, перший раз - одна ракета. А другий раз - по три.
Кількість зруйнованих об'єктів збільшується з приближенням до Житомирської траси. Тут концентрувалися основні бої за Київ. То ж і наслідки відповідні.
Віра, жителька села Макарів:
Дуже обідно, страшно. Де вони взялися, господи.
Пані Віра живе у цій багатоповерхівці на околиці Макарова. Будинок дивом вцілів. Сусідній - повністю вигорів.
Віра, жителька села Макарів:
Несем, забиваєм щас вікна, вигрібаєм усе з хати. Бачите, що робиться. Насамперед нам тре поставить прицеп. І в прицеп, щоб ми не кидали самі собі під ноги сміття, вигружати з будинків усе в прицеп.
Люба, жителька села Макарів:
Вікна, двері, в першу чергу. Тому що позабивали, ось, бачите, чим попало, хто я міг. Хорошо, як чоловік є. Без чоловіка дуже важко. Вікна двері в саму першу очередь. А то все, світло в нас уже є. Я думаю, що в вівторок ми зробимо воду. Буде суботник, вже на вівторок домовилися.
Загалом на Київщині війна так чи інакше торкнулася десятків населених пунктів.
Даніїл Снісар, кореспондент:
Одна з вулиць села Наливайківка, в кількох кілометрах від Макарова. Я стою у вирві - це наслідок ворожої авіабомби, яку окупанти скинули на село. Вона завглибшки, у чотири метри.
Зараз місцеві жителі самотужки розбирають те, що залишилося від будинків.
Сергій, житель села Наливайківка:
Я 12 лет на Чукотке, шахтер Донбаса, и в конце концов купил, переехал. И тут вот эти россияне. Ну, Путин. Путин в основе. Потому что россияне без Путина - это ничего.
Пана Сергія з онукою ми зустріли за висаджуванням дерев. Це горіх. Так чоловік проводить вільний час - у перервах між ремонтом у будинку.
Сергій, житель села Наливайківка:
Вижу самолет - на низкой высоте. Ну, буквально, с рогатки можно сбить. Летит. И вижу кидает. Я пока понял, дальше убегать в двери - волна меня достала. Я кувырком. А с другой стороны дома - осколок. Ну, толщина где-то больше сантиметра. Это такая серьезная бомба была.
Будматеріали, інструменти, профнастил, віконні рами, скло і допомога із ремонтом нужденним. Цього насамперед потребують зараз жителі Мотижина, Ясногородки, Бишева, Макарова та Наливайківки. Поки війна триває - закликають українців об'єднатися для відбудови наших міст, та нашої країни.
