Понад 60 тисяч біженців з України вже прибуло до Великобританії [ Редагувати ]
Понад 60 тисяч утікачів від війни в Україні вже прибуло до Великої Британії. Ще стільки ж - подалися на візи до королівства. Ми розповімо, як новоприбулим допомагають влаштуватися на роботу, навіть без знання англійської мови. Одна із мереж англійських пабів влаштувала набір лише для українців. Як це відбувається - бачила Світлана Чернецька у Лондоні.
Це один із понад 200 пабів мережі, в якому зараз є вакансії й хоч сьогодні можуть взяти на роботу. Зараз пріоритет надають саме українцям. Сьогодні тут день відкритих дверей, чекають шукачів роботи та на місці працевлаштовують.
Паб - це не просто бар чи ресторан, це частина британської ідентичності. Їх у королівстві майже 50 тисяч. Відповідно й робочих місць - вистачає.
Еббі Данлоп, голова рекрутингу та навчання:
У нас дуже різні за розмірами паби, що більший - то більше вакансій, зокрема на кухні. Там можуть працювати люди взагалі без знання мови. І майже у кожному закладі буде хтось, хто буде розмовляти схожою на українську мовою: польською чи російською.
Збирати склянки, допомагати на кухні, полірувати столові прибори - ця робота забезпечить мінімальною зарплатою і знання мови для цього непотрібно.
Ірина Гапанчук, біженка з України:
Маємо двоє дітей, мусимо йти на роботу, мусимо щось шукати, мусимо. Десь колись почула, що якщо ми не можемо нічим допомогти наразі, то ми не повинні хоч стати тягарем ні для кого, тому ми мусимо допомогти нашій державі так - не бути сьогодні тягарем.
Ірина з подругою та дітьми втекла із пошматованого окупантами Чернігова. Там працювала держслужбовицею. Плаче, бо хоче додому. Але задля сина збирається перечекати війну в безпечній країні.
Ірина Гапанчук, втікачка з України:
Ми були якраз на окраїні Чернігова, це коли заходили, вони з тієї сторони якраз заходили, там бачили й гради, бачили й танки, бачили ракети, все бачили, і будинки горять, і поранених бачили, все бачили.
Хоч вони й втекли від війни, але живуть новинами з України. Пані Тетяна покинула свій дім у Запоріжжі.
Тетяна Кошуба, втікачка від війни:
Война очень близко, фронт буквально там 30 км, вчера был сильный обстрел, вчера плакала, очень ужасный день был. Я сейчас в безопастности, поэтому я счастлива и хочу здесь быть нужной.
В Лондоні у неї дочка. Тож, жінка неодноразово сюди приїжджала.
Тетяна Кошуба, втікачка від війни:
Я приезжала как турист, поэтому я не учила язык, не надо было. Когда приезжаешь как турист - это минимальные знания.
Зараз пані Тетяна ходить на мовні курси двічі на тиждень. І тепер працюватиме у пабі. На цій співбесіді у неї є можливість вибрати, який заклад - найближчий до її нового дому.
У нас одразу три паби у районі, де вона проживає, тому вибір є.
Тетяна із Чернігова теж сьогодні знайшла собі роботу під домом. На батьківщині вона працювала фотографом. А тут доведеться починати все спочатку.
Тетяна Гужова, втікачка від війни:
Поки що буду на кухні, але ж це час, треба вивчити мову, я зовсім не знаю мови - тому згідна на будь-яку працю, щоби розвиватися.
Отже вас чекають сьогодні чи завтра.
На співбесіду жінка приїхала зі спонсором. Він з дружиною прийняв українку з сином у своєму будинку. Спілкуються виключно через гугл-транслейт.
Кіт Веллз, спонсор українців у Великій Британії:
У перші кілька тижнів це наче бути нянькою, ми повністю відповідаємо за них. Вони у чужій країні, з іншими традиціями, з абсолютно іншою мовою, ми мусимо допомогти інтегруватися в суспільство.
Адміністрація мережі - приємно здивована кількістю охочих працювати. Такого ажіотажу тут не очікували. Але найбільше вразила стійкість українців, бо попри все пережите - вони рухаються вперед.
Монсей Валейла, генеральний директор агенції з працевлаштування:
Люди, з якими я спілкувалася, чудово налаштовані на роботу, а це головне - що ми шукаємо в потенційних працівниках. Деякі мають прекрасну кваліфікацію і досвід в цій чи інших сферах. Тож ми тут лише допомагаємо із підбором посади - чи це буде на кухні, чи з відвідувачами, залежно від їхніх навичок.
Традиційно великий відсоток працівників у пабах - вихідці зі східної Європи. Чимало й українців. Тож тут добре знають, з ким матимуть справу.
Тетяна Пефтибай, асистентка директора мережі пабів:
Они хотят работать, они хорошо работают и они быстро растут на должностях самое главное - переступить через языковой барьер, а дальше в компании можно расти и расти, и расти, что очень классно.
Тетяна сама вже двічі втікачка від війни. У 2014 році покинула Донецьк, і місяць тому - Запоріжжя. Але вона виросла у Лондоні та отримала тут освіту, тому зараз допомагає співвітчизникам з першим місцем роботи.
Тетяна Пефтибай, асистентка директора мережі пабів:
До того, как я приехала в Англию, мне очень много людей помогло - и в Украине, и в Польше, даже когда я сюда приехала, я захотела чем-то помочь тоже. Это звучит как-то немножко непонятно, но это правда. Я хотела вот что-то вернуть, эту доброту.
Для українців тут навіть посадові інструкції роздрукували рідною мовою, а ще словничок найнеобхідніших фраз для роботи. Для багатьох шукачів це можливість стати на ноги, щоби потім працювати за професією.
Ірина Леуш, втікачка від війни:
Для моєї роботи за спеціальністю мені потрібен сертифікат, який коштує грошей, я хочу заробити в якомусь іншому місці, щоб потім працювати за спеціальністю.
Насправді ж, просте бажання допомогти українцям для цієї мережі пабів обернеться найвдалішою рекрутинговою кампанією за десятиліття. Бо через пандемію коронавірусу та епопею з брекзитом - зараз катастрофічно не вистачає працівників.
Еббі Данлоп, голова рекрутингу та навчання:
Особливо в індустрії гостинності й туризму, але й в інших галузях існує нестача працівників. Для нас це чудово, бо люди можуть заповнити наші вакансії, але також нам дуже приємно запропонувати людям можливість працювати, яку вони так потребують.
Це третій день відкритих дверей для українців. І вже працевлаштували 80 втікачів від війни. Але у пабах ще сотні вакансій, тому такі заходи будуть проводити й надалі.