Жителі Ірпеня оцінили збитки від руйнування шкіл [ Редагувати ]
Півтори тисячі. Саме стільки - університетів, шкіл та дитсадків, за даними Міносвіти, - постраждало від російських бомб та снарядів. Наші кореспонденти - поїхали в деокупований Ірпінь. Лише в цьому невеликому містечку під Києвом рашисти зруйнували чи пошкодили - 27 закладів освіти.
Вбили двох школярів! Десятки дітей втратили батьків, сотні - евакуювалися й досі не повернулися. Про завершення навчального року в місті, де ще два місяці тому тривали запеклі бої - матеріал Романа Барашева.
Людмила Костюченко, заступниця директора Ірпінського ліцею №3:
В мене вбитий чоловік на війні, будинок розрушений, немає житла, гараж, машина, все знищено. Я залишилася сама зі своїми дітками та своєю шкільною родиною.
Стіни рідної школи, учні та шкільна родина - це все, що залишилося у вчительки початкових класів Людмили Костюченко. А ще ось такий кабінет.
Людмила Костюченко, заступниця директора Ірпінського ліцею №3:
Тут стояв мій стіл робочий, тут стояли столи для моїх колег. Тут у нас були журнали на всю початкову школу, взагалі нічого не залишилося.
Зараз Людмила орендує житло. Попри невиплакане горе, проводить дистанційні заняття. Без даху над головою залишилася також її колега - Лариса Донюк. Вона викладає зарубіжну літературу.
Ось один з оновлених кабінетів. Тут час зупинився, зупинився із тими страшними подіями, які відбуваються в нашій країні.
У Лариси залишився тільки мобільний телефон - з ним після завершення боїв за Ірпінь відновлювала навчальний процес, налагоджуючи дистанційний зв'язок з учнями. Щойно повернулася з евакуації. Про страшні випробування згадує, ледь стримуючи сльози.
Лариса Донюк, викладачка зарубіжної літератури Ірпінського ліцею №3:
Варшавська траса була оточена орками й Ірпінська траса, і тому прийшлося виїжджати лісами, болотами. Сподівалися, що скоро приїдемо, буде зустріч у рідному домі, але цього не відбулося. Будинок повністю зруйнований. Чудовий будинок ба двоповерховий. Але є ми - українці, стоїть Ірпінь, і ми вистоїмо.
У часи, коли Ірпінь став форпостом захисту для Києва від вторгнення російських загарбників, ліцей номер три був рятівним укриттям для сотень дітей і дорослих.
Станіслав Федоров, директор Ірпінського ліцею №3:
На базі ліцею ми одразу почали формувати гуманітарний штаб допомоги цивільним, у яких постраждало житло, уже з 25 числа, коли обстріляли будинки поруч зі школою - "Ірпінські липки", перші люди почали приходити та проситися в школи для того, щоб почуватися в безпеці.
По території школи близько 30 прильотів, а в саму будівлю 6 чи 8.
Весь чоловічий склад освітнього закладу охороняв об'єкт, патрулював територію, брав участь в евакуації людей, каже директор.
Станіслав Федоров, директор Ірпінського ліцею №3:
Ті, хто віком до 60 років, майже всі хлопці, вчитель історії, Олександр Миколайович, з першого дня зі мною тут був, мій заступник, вчитель захисту України - він зараз за контрактом в ЗСУ.
Вчитель історії Олександр Купрієнко продовжує навчати школярів і водночас є добровольцем тероборони. Зараз із колегами та волонтерами розчищає ліцей від завалів. Показує нам шкільні рани.
Ось тут в оцей клас потрапив снаряд, зробив таке пошкодження.
Дах ліцею вигорів вщент. Звідси відкривається вид на "Ірпінські липки" - елітний район містечка, що перетворився на руїни. Будівлю вже обстежують інженери, оцінюють масштаби руйнування. Кажуть, потрібен капітальний ремонт.
Євген Кудряшов, представник будівельної компанії:
Приходилось выполнять подобные виды работ в зоне АТО, в принципе до начала учебного года все можно сделать.
Олександр Купрієнко, вчитель історії Ірпінського ліцею №3:
Якщо ми будемо разом працювати, велике сподівання, що 1 вересня ми зайдемо до школи, наші діти будуть навчатися надалі та все у нас буде чудово.
В Ірпені 27 закладів освіти, і всі - зазнали пошкоджень та руйнувань. За приблизними підрахунками, на відновлення потрібно пів мільярда гривень.
Олег Білорус, начальник управління освіти та науки міськради Ірпеня:
Я нарахував по деяких закладах понад 20 прильотів Таке враження складається, що наш сусід навмисно, цілеспрямовано обстрілював заклади освіти.
На жаль, два учні загинули під час воєнних дій… Це Перебийніс Аліса із 12 школи, учениця 4 класу. Трагічно загинула під час евакуації на Романівському мосту разом із мамою і старшим братом. і з 9 класу з Михайлівки-Рубежівки Дейчик Ігор загинув, тіло знайшли в Бучі. Де і поховали його небайдужі мешканці.
Рашисти скоїли безліч убивств, зруйнували будинки, школи, позбавили свята останнього дзвоника та випускного балу. Але батьки та вчителі наголошують - ворогу ніколи не вкрасти в наших дітей майбутнє!
Дітям показав їх кабінети, все зруйновано, серце крається стільки років все будувати та все втратити. - Шкода, що так сталося, а я вже хотів іти в 6 клас разом з друзями. - А я в другий хотів.
Саме в Ірпінському ліцеї номер три навчалися четверо дітей Андрія Кушнірука. Будинок його великої родини - теж зруйнований.
Андрій Кушнірук, житель Ірпеня:
Відсутні верхні поверхи, дах, в нашу квартиру прилетіла міна, в дитячу, непридатна для житла…
Але сумувати та здаватися - це не по-українськи, каже Андрій. Цьому й дітей навчає. Суму та зневіры не має бути місця навіть там, де підступний та безжальний ворог руйнує школи та вбиває дітей.