Кохання перемагає: репортаж з весілля на передовій [ Редагувати ]

Та попри війну, навіть в зоні найзапекліших боїв, на передовій, життя і кохання перемагає. Військові кажуть: саме на фронті розумієш, що жити потрібно тут і зараз. А відтак - останнім часом звичним явище стали... фронтові весілля. На одному із таких побував і наш воєнкор Руслан Смещук.

Кристина - армійська зв'язківиця. Перед початком вторгнення вона познайомилась із новим побратимом. Спочатку вони навіть не розмовляли.

Віталій, військовослужбовець ЗСУ:

Служив в іншій частині, але прикомандировали в бригаду там, де Кристіна. І шось закрутилось, туди-сюди. Покохав. І забрали в свою частину… але я шось зрозумів, що без неї не зможу, і рішив повернутися. І перевівся в її частину.

Але на війні все відбувається швидко - і ось вони вже планують геть нове для себе життя.

Кристина, військовослужбовиця ЗСУ:

Дуже багато думала на цю тему, думала, що зміниться – думаю, так, щоб кардинально, нічого не зміниться. Просто буду знати, що вже не сама.

Кілька днів потому - прифронтова Дружківка. Кристина і Віталій чекають на початок свого весілля. Трохи нервують. І розповідають - могли б побратися швидше, але була одна проблема.

Спочатку думала у формі, Віталік каже - яка форма. Ти дівчина - маєш бути в сукні. Почали шукати, підключили знайомих, попросила Оксану, та знайому, на знайому міряли, щоб підійшла, довго шукали, висилали фото…і коли сукню прислали - ми зрозуміли, що в нас немає рушника. Знову та сама історія.

Разом із ними шлюб бере ще одна пара військовослужбовців. Володимир та Христина познайомилися на нулі - під час виконання бойового завдання.

Володимир, військовослужбовець ЗСУ:

Я відчував…що це моя людина, запропонував - і вона дала відповідь. А як це відчуття з’явилося, розумієте? Я даже не можу пояснити - само собою відчуваю.

Тож довго не вагалися. Адже на війні - добре розумієш: жити треба тут і зараз!

Отець Ігор, військовий капелан:

Навіть у таких умовах люди знаходять один одного, кохають і бажають поєднати своє життя разом, то є дуже добре і церква благословляє їх. Ну і вони хочуть отримати не тільки світську роспись, але і вінчання - то ми дуже раді і зробимо все добре.

Руслан Смещук, кореспондент:

Раніше, до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, на початку повномасштабної війни такі фронтові весілля були скоріш виключенням. Дуже рідкою справою. А зараз це вже нова традиція, яка хоч і починає формуватися, але день по день стає більш розповсюдженою.

Побратими молодят - радіють. Саме в їхньому підрозділі - це перше таке весілля.

Емоції переповнюють. В нас ще такого не було, дні народження були. а такого ні, весілля ще не було.

Спочатку - цивільні урочистості. А потім - тут же вінчання.

Керівництво обіцяє - в молодят буде медовий місяць… чи скоріше медовий тиждень. І пройде він хоч і не на самому нулі, але десь недалеко від фронтової лінії.

Олександр Охрименко, командир 14 бригади імені князя Романа Великого:

Звичайно, ми їм дамо можливість, більш в тиловій смузі відпочити відсвяткувати цей день, їм він запам’ятається надовго, а далі їхні командири приймуть рішення по використанню їх і їхніх обов’язків на передньому краю.