Відбудувати зруйноване: історія про будинок в Ірпені та недобросовісних робітників [ Редагувати ]

Повернутися швидше у свої домівки – це, мабуть, зараз мрія кожного українця. Та не в усіх є куди повертатися. Тисячі зруйнованих будинків по всій країні. Дехто, не чекаючи відшкодування, починає відбудовувати помешкання власним коштом. Та знаходяться ті, хто хоче нажитися на горі людей.

Історія одного будинку, праця його мешканців, та недобросовісні робітники - все це в наступному сюжеті від Анни Каменєвої.

Анна Каменєва, кореспондентка:

Цей мікрорайон Ірпеня постраждав чи не найбільше. Це якраз виїзд з міста зі сторони Гостомеля. Ось там за кілька метрів був блокпост російських окупантів і вони по будинкам, по житловим будинкам гатили з усього, з чого тільки могли. Ось бачите, власне і результат. Тут немає жодного неушкодженого будинку.

У цьому будинку - всього два під'їзди і 12 квартир. Зараз тут напрочуд тихо. Але ще 3 місяці тому будівля здригалася від вибухів і прильотів. Кадри того самого авіанальоту та авіаударів зафільмував чоловік із сусіднього будинку.

Вибухів того ранку пролунало два. Тетяна разом з чоловіком саме спустилися з мансарди поверхом нижче.

Тетяна, мешканка будинку:

Над нами такий низько летящий літак, ми заскакуєм в ванну і все. За секунду взрив проісходіт, поднімається чорний дим, чорний дим, ми спочатку навіть не зрозуміли, що відбувається, бо нас придавило дахом потолка, виползли ми з-під того даху, нічого не бачимо, бо чорний дим, по коліна в нас скла.

Усі кинулися до підвалу сусіднього будинку. Там Антон разом із сім'єю та іншими сусідами -просиділи ще два дні. Потім виїхали з міста. Чоловік сам повернувся сюди 11 квітня.

Антон показує нам місце, куди впала авіабомба. Тут майже місяць не було - ні душі. І прилітало по будинку часто.

Територію біля будинку мешканці вже трохи розчистили. Та свої враження від побаченого після повернення додому пані Інна не забуде ніколи.

Інна Луцова, мешканка будинку:

Весь час жила в Києві. В прошлом році ми тільки продали своє мешкання там і приїхали з дітьми сюди і з внуками. Дуже всім подобалось, але, на жаль, зруйновано (плаче).

Жінка веде нас у свою квартиру. Від вибуху цей будинок, кажуть його мешканці, прямо підскочив і ми бачимо результат - ця стіна нахилилась, до сусідів "пішла" і бачимо що вона знаходиться під кутом.

А відновлювати треба. І вже. Найперше - дах будинку. Ось ці фото Антон зробив у перший же день після повернення. У покрівлі дві величезні діри.

Аби через вологу будинок повністю не зруйнувався, люди вирішили власним коштом замінити частину покрівлі. Хоча до цього і заявку в "Дії" подали, і комісія технічна вже була.

Антон Воробйов, мешканець будинку:

Ще немає процедури, як воно має відбуватись. Але чекати ми не можемо, бо в когось діти, в когось тече, пробиває, залітають пташки, звірі, хто на перших поверхах, вимушені, просто вимушені.

Гроші зібрали, почали шукати тих, хто перекриє дах.

Антон Воробйов, мешканець будинку:

Я подав заявку на порталі, через кілька днів мені зателефонували різні люди, пропонували мені свої пропозиції. Близько 50 тисяч гривень - це аванс. Кошти дали людині, яка нас підвела. Забрала кошти, а дах в такому вигляді як є, так і лишила, метало-черепицю зняли, не доробили.

І зникли. І робітники, і гроші.

Тетяна, мешканка будинку:

Ми тут під дощем живемо, в мене кожне відро знає своє місце. Бо там ручейок буде йти, я вже їх не двігаю, шоб воно стояло, шоб було легше воду зібрати.

Інна Луцова, мешканка будинку:

Не текло, аж поки не підняли металочерепицю і коли підняли її, познімали, положили гідробар'єр. І навіть з новим гідробар'єром - воно тече.

Микола, який взявся дах ремонтувати, уже два тижні по телефону лише обіцяє людям повернути гроші. Та віз і нині там. Вже і до поліції заяву написали. І от зараз знову йому зателефонували.

Общался с следователем, он мне сказал, что максимальный срок - это понедельник и мы принимаем меры. Я это учел, конечно, я не хочу никаких мер следующих, так что я суечусь, все делаю для того, чтобы с вами закрыть это максимально вопрос.

Утім, сьогодні понеділок і на момент виходу сюжету - гроші людям так і не повернули.

А у мешканців будинку - кожна копійчина зараз на рахунку. Бо роботи - непочатий край. Адже окрім ремонту даху, вікон та дверей - ще невідомо, що з внутрішніми комунікаціями. Вода і електроенергія - в будинку вже є, а от газу - немає. Потрібні редуктори. Газовики обіцяють встановити та коли - невідомо. Черга.

Антон Воробйов, мешканець будинку:

Потрібен газ для того, шоб спеціаліст прийшов, перевірив самі димоходні котли, як вони працюють. Плюс тепла підлога, гаряча вода. Бо в нас бойлера нема, бо все запітано на котел.

Та мешканці сподіваються, що до холодів буде у них і дах на головою, і стіни цілі, і вікна нові, і труби замінені. Бо дуже хочеться жити у своїй рідній оселі.

Анна Каменєва, кореспондентка:

І це лише одна історія одного будинку в Ірпені. А скільки ще таких зруйнованих і пошкоджених по всьому місту? І скільки часу знадобиться, щоб все це відбудувати і відновити? Та місцеві вірять в краще.

Антон Воробйов, мешканець будинку:

Будинок не згорів - великий плюс, не промародерили в квартирах - ще один плюс. Ну якби шукаємо щастя в тому, що лишилось.

Тетяна, мешканка будинку:

Наша мрія, щоб не дати нікому стоптати своїми сапогами, що ми відродимо, що будем жити ще краще ніж раніше.