В Ужгороді народився театр переселенців [ Редагувати ]

Не мають акторського досвіду, дехто про велику сцену і не мріяв, а багато хто з них взагалі залишився без дому... нині ж подорожують Закарпаттям. І не просто для розваги, а з гастролями. В Ужгороді народився новий театр. Театр - переселенців. Їх об'єднала війна, вони не впали в розпач. А грають. Допомагають іншим відволіктися, а ще збирають гроші для ЗСУ. Як працює молодий і єдиний подібний театр в Україні дивіться далі.

Ужгородський замок. Восьма година вечора. Поволі сюди приходять люди. На вході зустрічають лицарі.

Людей чимало. Місця займають у замковому дворі. Вони чекають виставу "Король Лір".

Віктор, глядач:

Очікую від вистави емоцій, позитивного настрою, коли такі заходи проводяться, то все буде добре, тому що культура завжди на рівні.

Погасло світло, під оплески на імпровізованій сцені з'являються актори.

А це репетиція перед виставою. Король Лір вживається у роль. Ще вчора він був вчителем англійської мови в Ірпені, там мав будинок, друзів, родину. Про сцену хіба мріяв. 24 лютого - запам'ятає на все життя. Адже тоді від його колишнього дому не залишилося і сліду.

Олексій Дошковський, актор-аматор:

От тихенько собі жив, дітям викладав. Там всьо знесло, вибило раму, вікна. Там все згоріло, розбито. Рядом дома, і дуже не приємна, ну така тяжка атмосфера і відчуття, що завтра може знов все бути...

В Ужгороді живе у хостелі для переселенців. Тут активно волонтерив. Нині пан Олексій виконує головну роль. Він той самий Король Лір. Перш ніж потрапити на велику сцену довелося пройти кастинг.

Олексій Дошковський, актор-аматор:

Відібрав, промучився зі мною три місяці, щоб щось з мене зробити в принципі. Завжди хотів на сцену, хотів грати, переживати щось. Це в мене було давним-давно, але не виходило. Ну зараз це якесь переключення, наповнення сенсу тому, що бог дарує два таланти, певно він дав мені такий шанс.

Його вірний товариш по виставі - блазень. Тут був найбільший відбір. Роль отримала Світлана Тимофій з Луганщини. Її рідне місто нині в окупації. Вона колишня працівниця культури. В Ужгороді плела маскувальні сітки для армійців, а ще …

Світлана Тимофій, акторка-аматорка:

Я цілий місяць працювала волонтеркою в кафе "Дельфін", де безкоштовно давали їжу переселенцям і я там мила підлогу хвора така, бо переїзди оці.. Мию підлогу, бачу чоловік з дівчиною чіпляють афішу на кастинг, на виставу "Король Лір". Я така кажу - я б прийшла, але напевно туди не пройду, а він каже, а ти прйди спробуй.

У короля Ліра ще є три доньки. Їх грають теж переселенки. Всі тут - аматори. Ніхто раніше не був на сцені. Та війна змінила все. Вони пройшли суворий відбір і стали акторами театру переселенців. Єдиний хто з Ужгорода - то це режисер.

Включай ці барабани, приготувалися, давай, якщо брати декорації - нам допомогли зробити, придбати на це матеріали. Приватний фонд. Костюми купити, тканини, виготовити й пошити - це нам допомогла швейна фабрика.

В'ячеслав студент четвертого курсу інституту культури і мистецтв. Через війну він так і не зміг захистити свою дипломну роботу. Нині втілюють його проєкт у життя разом.

В'ячеслав Єгоров, режисер-постановник:

Справа така, що дуже багато людей потребують участі, хоч якась робота, хоч якась задіяність, щоб не тільки бути в новинах, щоб не тільки бути у своїх думках. А ми подумали, що це буде цікаво, люди дуже щиро і відверто можуть говорити словами Вільяма Шекспіра.

На плечах Олени із Бучі продюсерські завдання. Цілими днями жінка на телефоні.

Олена Чорнобривцева, продюсерка театру переселенців:

…ало, так вітаю, так на даний момент, має все готово, актори на позиціях, костюми на місці, декорації все зібрано так, дякую вам за запрошення.

Розповідає, цей театр дав їй змогу знову відчути життя. Нині актори-переселенці мають свої перші гастролі.

Оксана Чорнобривцева, продюсерка театру переселенців:

Сьогодні в нас відбувається третя вистава. Життя вимагає пристосовуватися до цих умов, і тому звичайно ми вирішили так разом, що частину коштів ми обов'язково передаємо на ЗСУ, для підтримки наших військових.

Для більшості з них ця волонтерська театральна робота стала новим подихом. Для Софії - наймолодшої акторки у виставі, орієнтиром на майбутнє.

Софія Алмаз, переселенка з Кривого Рогу:

Взагалі я закінчую 11 клас, планувала вступати в Київ, але я познайомилася вперше з містом Ужгород і потім, завдяки виставі, завдяки цьому дійству, познайомилася з багатьма людьми, думаю, а чому б не вступати тут, а планую вступати на акторську майстерність.

Поки гастролюватимуть Закарпаттям. Ужгород, Хуст, Мукачеве. Своєю працею відволікаються від викликів життя, у яких опинилися, дарують усмішки любителям мистецтва, збирають кошти для ЗСУ.