10-річний хлопчик з Херсонщини збирає гроші для ЗСУ вуличними гастролями: на його рахунку вже 40 тис грн [ Редагувати ]

10-річний Максим Зарічний з Херсонщини вболіває за те, щоб Україна перемогла, тож вирішив підтримати військових. Хлопчик до війни навчався вокалу, і тепер їздить містечками Львівщини з вуличними гастролями. А гроші віддає на потреби Збройних сил України. Про великий внесок у перемогу маленького патріота - дивіться матеріал Вікторії Балицької.

Десятирічний Максим Зарічний збирається на вуличний концерт до Новояворівська. Це місто неподалік селища, де хлопчик оселився з батьками та старшою сестрою. 

Це скринька для коштів на ЗСУ, туда люди складають всі кошти. Ось це саморобний стенд, тут написано хто я, що я роблю і куди це відправляється.

Колонка важка - її несе тато. На вуличні виступи хлопчика супроводжують батьки. Родина сідає у стареньку девятку, якою приїхали з Херсонщини. Цього разу Максим співатиме біля новояворівського ринку. 

Відома «Алелуя» Леонарда Когена в дитячому виконанні та українському перекладі мало кого залишає байдужим. У скриньці Максима вже понад тисячу триста гривень. Щойно сім'я приїхала на Львівщину, хлопчик вирішив діяти. 

Максим Зарічний, переселенець з Херсонщини:

І потім мені в голову прийшла ідея заробляти кошти на ЗСУ, щоб звільнити Херсон. Тому що я дуже скучаю за домом.

У рідному селі на Херсонщині залишилися друзі Максима та улюблений рудий кіт.

Максим Зарічний, переселенець з Херсонщини:

Залишився мій котик Мурчик, но зато я забрав собою мого улюбленця попугайчика, його звати Гоша.

До війни Максим займався вокалом. У репертуарі були різні пісні, але після вторгнення росіян хлопчик принципово говорить лише українською.

Максим Зарічний, переселенець з Херсонщини:

Раніше я співав, це ще до війни, я співав російські пісні, ну тільки почалась війна, я закінчив з російськими. Які зараз співаєш? - Українські англійські і другі іноземні мови. 

Максим важко переніс ракетні та артилерійські обстріли, розповідає його мати. Від початку війни в селі на Херсонщині сімя прожила трохи більше місяця, а в середині квітня вирішили виїжджати. 

Ірина Зарічна, мама Максима:

Це в моєму житті був самий найстрашніший день в житті. Почалася війна. Лічно в нас оце везде все розривалося, небо все палало, ракети над головами літали. Ми у цей день не їли не пили, лежала на підлозі, Богу молилися, все над нами літало. А потом вирішили спасати дітей, тому що рашисти вже почали по селах ходить, ґвалтувати дітей. Це саме страшніше, це страшніше ніж сама смерть і ми оце вирішили виїхати.

За два з половиною місяця, що родина мешкає на Яворівщині, Максим обїздив вже кілька містечок і зібрав майже 40 тисяч гривень. Його батько ретельно складає квитанції, щоб, за потреби, відзвітувати про кошти. 

Це є офіційний рахунок Збройних сил, дивіться будь ласка, для ЗСУ, код отримання, все. Це дійсно підтвердження, кошти які він відправляє, фамілія, число, сума і це я плюсую кожного разу, от добавили 2000, добавили плюс. 

Вже після зйомки сюжету Максим надіслав нам відео із відділення банку. Хлопчик сам рахує зароблені сольними виступами гроші та відправляє іх на рахунок Збройних сил України. 

Максим Зарічний, переселенець з Херсонщини:

Хотів би, щоб вони купили собі гелікоптер, щоб вони могли дивитися, де окупанти скидають свої ракети.