Тероборона Рівненщини продовжує стерегти кордони на півночі [ Редагувати ]

Тероборона Рівненщини продовжує стерегти кордони на півночі. Бійці тренуються і вдень, і вночі, а особливо ретельно навчаються знищувати ворожу бронетехніку. Захисники запевняють - далеко ворог не заїде, адже оборонці готові гостинно зустріти його кулями та вогнем.

Чи є загроза танкового прориву з білорусі і чому на рівненському Поліссі ані білоруській, ані російській армії не світить нічого, дивіться у сюжеті.

Тероборона Рівненщини тренується без перерв і вихідних. Бо по той бік кордону білоруські війська ніяк не закінчать свої навчання. І якщо раптом наважаться перетнути рубіж - українські захисники мають бути готові.

Гранатометів і снарядів - мають достатньо. Бійці кажуть, вистачить, аби знищити кілька білоруських армій і ще й на російську залишиться.

Андрій, головний сержант взводу вогневої підтримки тероборони Рівненщини:

Є запаси, тому будемо проводити тренування. Ми готові, ми тренуємося, бойовий дух особового складу на висоті. Ми ж боронимо свою землю.

Кого не знищить артилерія та гранатомети, доб'є легка піхота.

За легендою навчань - на наших бійців посунули ворожі БМП...

Андрій, боєць тероборони Рівненщини:

Задача - закинути гранату під гусениці, щоб зупинити транспорт. І це нормально. Можливо, це пригодиться. А потім задача, якщо не зупинився транспорт, закинути гранату, щоб поразити максимально.

На рівні з чоловіками тренується і Юлія. Вона - медик, але за потреби дівчина може і ворогів знищувати.

Юлія, бойовий медик тероборони Рівненщини:

Зупинити танк, знешкодити піхоту, яка йде за ним. Як мінімум, це пережити то, що над тобою проїжджає така машина, це вже круто, тому що ти не лякаєшся потім.

У рівненській бригаді тероборони служать переважно добровольці. До вторгнення рашистів більшість з них навіть в армії не служила. Та це, кажуть командири, не біда, адже головне в цій війні - мотивація, а вона у бійців просто колосальна. Бо за спиною в них - їхні сім'ї.

Сергій, головний сержант тероборони Рівненщини:

Наші земляки, наші хлопці, наші побратими, посестри готові до зустрічі ворога і з кожним днем ми вдосконалюємось. Ворог розуміє, що тут його не жде звичайна легка прогулянка.

Селяни, чиї хати попід кордоном, кажуть вдячні українським воїнам, що гартують міць. Кажуть, почуваються в безпеці. А ще запевняють - всі до одного готові захищати свій рідний край.

Наталія, жителька прикордонного села:

Ворога ми не чекаємо на своїй землі, але якщо він ризикне переступити хоча б один крок нашого кордону, то ми готові разом з військовими дати йому відсіч. Кожен на своєму місці, допомагаючи армії й знаючи, що ми на своїй землі. На рідній землі, де захоронені наші предки, де зростають наші діти, де люди хочуть мирного неба.

Настрій в людей - бойовий. Бо знають, що військові нас бережуть. А ще й природа Полісся оберігає місцевих. Україно-білоруський кордон на Рівненщині - то переважно непрохідні ліси та болота. А відтак, у ворога - жодних шансів.