В американському Конгресі відкрилася виставка емоційних кадрів, знятих під час війни [ Редагувати ]

Фотографії, що змушують задуматися. В американському Конгресі відкрилася виставка емоційних кадрів, знятих під час війни: на "Азовсталі", де українці тримали оборону; у містах, що були під обстрілами. Отримати цю найпрестижнішу в американській столиці локацію вже неймовірний результат, але головне - як ці фото вплинуть на майбутні рішення американських законодавців. Про все це детально розкаже з Вашингтона Дмитро Анопченко.

На цю виставку не зайти відвідувачам, що називається, "з вулиці". Вона у самому серці Сенату - ротонді будинку Рассела, де розташовані особисті кабінети американських сенаторів. І сьогодні, повертаючись із засідань, чи поспішаючи у справах, законодавці самі, без запрошення, по одному, зупинялися біля світлин, на які насправді боляче дивитися.

Ці долі, ці погляди, всі ці обставини… З фотографій дивляться військові, що тримали оборону "Азовсталі"… Поруч - напівзруйновані бомбами багатоповерхівки і розстріляні машини місцевих жителів, які намагалися врятувати родини від війни, але не змогли…

Оксана Маркарова, посол України в США:

Нам постійно треба нагадувати, що війна не закінчилася, допомога потрібна, українці борються відчайдушно за нашу свободу, за нашу незалежність. А росіяни так само продовжують на нас нападати. І найкраще це можна розказати через історії, через історії людей, через фотографії наших талановитих фотографів. Тому що одна справа  - десять разів почути, а інша справа - один раз побачити. І мені здається, ті фотографії тут, особливо в Конгресі, вони нікого не залишать байдужими. І кожен раз, коли конгресмени наступного разу будуть обговорювати законопроекти, ці фотографії будуть у них в сердці.

Оксана Маркарова каже - американці, навіть коли приходять на високі посади, завжди залишаються насамперед людьми. Відкритими, іноді навіть трошки наївними. Так, статистика людських втрат в Україні - вражає. Але це все одно - просто довідки, цифри. Історії, кадри, свідчення - вражають куди більше. Я це бачив особисто - як у конгресменів та їхніх помічників, які просто пробігали через ротонду, змінювався вираз очей, варто було зупинитися біля цих світлин. Сенатора Кунса особливо вразила ця фотографія. Розстріляний автобус із написом "Діти" на борту.

Кріс Кунс, член Сенату США:

Це не помилка! Вони навмисно обирають як ціль школи, дітей, церкви, лікарні. Вражаючі фото - ось там - машини, на яких російською написано – "ДІТИ"! Сотні випадків безсумнівного порушення прав людини російськими військами.

Російські війська діють так не самі по собі, коли атакують цивільних. Це якраз результат прямих наказів військового керівництва.

Саме це розуміння, для якого знадобилися розмови, докази, такі ось кадри, і змусили сенаторів проголосувати за визнання Росії державою спонсором-тероризму. Бо той же Кріс Кунс (а він є співавтором цієї резолюції) каже - переконався, що всі ці звірства - навмисні, що атаки на цивільних - продовження тактики Кремля, яку світ вже бачив зокрема у Сирії. Ще більш шокує, що один із авторів, фотограф Макс Лєвін, теж загинув, виконуючи свою роботу. І американці готові допомагати не тому, що Росія - суперник США, не тому, що цього вимагає політичний курс… А через власні почуття і переконання.

Жан Беленюк, народний депутат України:

Я дуже приємно здивований тим, що, гуляючи по території, а я був в декількох місцях, скрізь я бачив українські прапори. Звисають з балконів будинків. І люди, з якими я спілкуюся, знають ситуацію в Україні, кажуть: "Ми вам звісно допомагаємо, але можемо ще більше допомогти. І треба це робити". Тут є велике розуміння зі сторони населення, яке підтримує українців. І готові допомагати, підтримувати владу в контексті того, щоб робити ще більше для нашої перемоги. Тому що це перемога не тільки України над Росією, це перемога демократії над тероризмом.

Дипломати зараз роблять максимум, щоб показати, яку загрозу несе ця війна. Не тільки нам - світу. Але в кожній країні свої проблеми і власні пріоритети - як от у Штатах, де зовсім скоро парламентські вибори. І за цих умов там, де можуть відмахнутися від офіційних запитів чи паперів, точно не відмахнуться від кадрів, до яких не вийде бути байдужим.