"М'ясо та залізо": як орки захоплювали Сєвєродонецьк та Лисичанськ? [ Редагувати ]
Вести бої в Сєверодонецьку та Лисичанську можна було б іще довго
Кожен другий будинок - знищений. А люди потерпають від постійного терору. В окупованому Сєверодонецьку гуманітарна катастрофа! Українські війська організовано залишили місто ще 24 червня. Чому так сталося? Яку тактику застосовувала росія? Про все це розповіли бійці Сил спеціальних операцій, які в ті дні вели бої на Луганському напрямку. Їхні інтерв'ю в матеріалі, який ми створили спільно з колегами з Військового телебачення.
Бої за Сєвєродонецьк велися майже від самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. 28 лютого - перший обстріл. А вже на початку березня - інтенсивні бої охопили всі населені пункти поблизу Сєвєродонецька. Всю весну українські бійці стійко захищали місто, і лише 24 червня залишили останні оборонні рубежі.
Позивний "Абдула", військовослужбовець ЗСУ:
Ну в Сєвєре бої, вони ж так само накривали артилерією, танками. Скажемо так, якби у нас були більше стрілкові бої з ними, то ми вже, мабуть, і до москви дійшли, а так вони прикриваються за своєю тяжкою технікою, беруть в окруженіє міста і починають їх просто зрівнювати з землею. Якби вони вийшли з нами один на один "порамситися" вони б вже давно всі розбігалися, тому що вони боягузи.
У перші тижні війни російська армія несла чималі втрати. Зрозумівши, що легкої війни не вийде на жодному напрямку - командування окупаційної армії вирішило вести бій по-іншому, кажуть наші співрозмовники. Ворог обрав тактику "м'яса та заліза".
Позивний "Лев", військовослужбовець ЗСУ:
Ну за місяць того що працювали, за два місяці ми бачили, що противник спочатку проводить артобстріли, потім мінометними обстрілами, і потім висувається дві або три групи. Висувається 2-3 групи, вони проводять зачистку, якщо вже бачать, що наші підрозділи відійшли, вони вже висувають піхотні підрозділи, там може бути до 20-30 осіб, ну це взвод. Вони займають і зразу окопуються на займаних позиціях. Після того як вони окопались, у них день-два злагодження і потім знову така ж схема, як і попередній раз - спочатку артилерія, потім уже висуваються групи.
Олександр Соловій, воєнний кореспондент:
Отже, першими у бій росія кидає свіжо мобілізовані частини з ЛДНР. Це робиться не тому, що російське командування шкодує власних солдатів. У росії розуміють, що ніяким іншим шляхом, тільки як колосальних втрат людських ресурсів досягти успіху у війні не вдасться. Прийде час і причину колосальної кількості смертей у так званій "спецоперації" доведеться пояснювати. А мобілізованих з ЛДНР можна навіть не рахувати.
Позивний "Санич", військовослужбовець ЗСУ:
Вони тут показують, якщо рівняти з Києвом, використовували більш свої підрозділи, тобто громадян російської федерації. І вони зазнали там великих втрат. Вони зробили висновки й тому зробили масову мобілізацію на території так званих ЛНР і ДНР. І зараз так званих не підготовлених, буває таке, що без зброї, тільки з лопатою відправляють людей, що йшли займали позиції й просто копали. Вони просто зараз використовують населення "ЛНР" і "ДНР", як гарматне м'ясо.
Позивний "Лев", військовослужбовець ЗСУ:
А вже після того, як "ЛДНР" пройшли, вже після того заходять нормальні підрозділи російської федерації.
Росіяни збагнули, що лише тактика "заліза і м'яса" приносить їм хоча б якісь успіхи. А отже, захоплюючи населений пункт, вони одразу розпочинали там хвилю мобілізації серед тих, хто або не встиг евакуюватися, або плекав надії на "руській мір".
Мы вас ждали каждый день. Наконец-то вы пришли.
Позивний "Лев", військовослужбовець ЗСУ:
Після того як вони захопили Сєвєродонецьк і Лисичанськ, два дні пройшло і вже по чуть-чуть набирають нових солдатів мобілізованих. Набирають для того, щоб далі проводити наступальні дії на Донецьку область.
Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Міста, де до війни жили сотні тисяч жителів, тепер стоять напівпорожніми та напівзруйнованими. І жодної надії на повернення до нормального життя, поки там встановлюють свої порядки окупанти, немає.
Позивний "Док", військовослужбовець ЗСУ:
Ну населені пункти, на яких ми саме були, вони можна так сказати на відсотків 80 зруйновані. Ні цілих домів, ні хатів не лишилося. Всі квартири, багатоетажки були зруйновані внаслідок обстрілу російської артилерії. Також з використанням авіації вони були зруйновані. Ті ж самі ліса, також всі погоріли внаслідок обстрілу російської артилерії.
Вести бої в Сєверодонецьку та Лисичанську можна було б іще довго - наголошують бійці Сил спеціальних операцій. Втім за умов, коли ворог не шкодував ні куль, ні техніки, ні життя своїх солдатів, це було б самогубством. А тому українське командування вирішило - відступити, зберігши сотні наших захисників живими.
Позивний "Лев", військовослужбовець ЗСУ:
Якщо брати Сєвєр і Лисичанськ, то да. Дуже правильне рішення в тому, що ми забрали свої підрозділи, які ми б просто втратили багато наших людей. Сєвєр було настільки важко, що не могли даже боєприпаси нормально завозити, того що три мости, які були між Сєвєром і Лисичанськом були знищені повністю. Крайній місяць або три тижні боєприпаси, харчування привозили на лодках. З Лисичанськом там вже така вийшла ситуація, що противник з правої сторони вийшов на НПЗ, і щоб не було кільця, то наше командування прийняло правильне рішення вивести звідти усіх людей. Усі вийшли та займають уже позиції на других рубежах.
Наші захисники, що боронили Лисичанськ і Сєверодонецьк, наголошують - росія щодня втрачала в боях мінімум п'ять танків, із десяток броньованих машин і до сотні солдатів. Та хай би якими були воєнні ресурси росії, вони не безмежні. А отже застосовувати тактику "м'яса і заліза" вічно - в загарбників не вийде.
