Розповідь про Україну: в одеському театрі відбулася прем'єра під назвою "Чуваки не святкують, або Ukrainian" [ Редагувати ]

"Чуваки не святкують, або Ukrainian". Прем'єра під такою назвою відбулася в Одеському українському театрі імені Василя Василька. Це розповідь про нашу державу: про спротив російській агресії, про минуле, і про людей. Докладніше - у матеріалі Андрія Анастасова.

Вистава відбувається у форматі "глядач на сцені", а публіка попереджена: у випадку повітряної тривоги всі прямують у сховище. Це надає додатковий ефект присутності: адже спектакль про війну, в якій перебуває Україна. У центрі - розповідь про бійця, який загинув на Донбасі. Але його історія переплітається з десятком інших новел. Режисер каже: глядач може пережити весь спектр емоцій.

Максим Голенко, головний режисер Одеського академічного українського театру ім. В. Василька:

Тут два актора, але вони грають під декілька десятків персонажів і перевтілюються в різних, різних людей. Я кажу, що тут на сто вісімдесят градусів глядача буде бовтати від сміху до сліз і, дай Боже, до якогось катарсису ми дійдемо!

Майже всі новели - з життя міста Конотоп: з його минулого та сучасного: сумні, кумедні, ліричні. Приміром - розповідь про Ліду, яка дуже любила слухати радянського співака Олександра Сєрова. Але, потрапивши на його концерт, раптом дізналася, що її кумир - ще той п'яниця.

А очі дурні, як у Валіка-алкаша з першого під'їзду і запах характерний такий же самий! Олександр впав - викинув хризантеми і почав пити воду прямо з відра! Оп! Мадонна!

Автор текстів - Руслан Горовий, продюсер - Михайло Бондаренко. Перший зараз волонтерить, другий - на фронті, на передовій. Актори кажуть: намагалися максимально втілити їхню ідею в життя.

Дмитро Усов, актор Одеського академічного українського театру ім. В. Василька:

Для того, щоби люди зрозуміли, що таке совок, що він сидить в кожному з нас, навіть в тих, хто народився після дев'яностого, що треба совок деконструювати в собі і в оточуючому світі, що таке росіяни, що вони собою уявляють, що таке Україна. Тому ми, власне, ставили перед собою таку задачу, щоби зробити виставу - власне, таку правильну, якісну, хорошу агітку.

А у фіналі глядачі бачать втілення своїх мрій - Перемогу України. У москві головний герой на банку тушонки вимінює у росіян путіна, який представлений в образі щура.

Малий, щура сюди давай! - Знаете, что, дядя володя: скрепы-скрепами, а жрать-то хочется! Прощай! Оп! Ху*ло! Ха-ха! Ху*ло помре пізно ввечері і правильно зробить - нащо псувати наступний нормальний день?

Але далі - герой відмовляється примиритися з росіянами. Актори кажуть: це ще одне завдання - нагадувати українцям, що путін - це лише продукт свого суспільства.

Олександр Самусенко, актор Одеського академічного українського театру ім. В. Василька:

Ми занадто, знаєте, такі добрі люди і якось рана потроху загоюється. Я не хотів би, щоб вона загоювалась і я хотів би, щоб ця вистава жила і розповідала людям про те, як воно є і що немає в нас братів там - там: за порєбріком!

Юлія Пивоварова, директорка Одеського академічного українського театру ім. В. Василька:

Ми дуже часто зараз говоримо про медіа-грамотність, і про фейки, інформацію - ну, як на мене, такі вистави вони якраз допомагають мати критичне мислення.

Виставу "Чуваки не святкують, або Ukrainian" публіка зустріла дуже тепло та іноді зі сльозами. А в планах Одеського українського театру - і надалі відновлювати культурне життя міста. За кілька тижнів колектив представить ще дві нові роботи.