12-річна Васіліса Куценко з Харкова виборола третє місце в Чемпіонаті Європи з шашок [ Редагувати ]
12-річна Васіліса Куценко з Харкова виборола третє місце в Чемпіонаті Європи з шашок. Участь у ньому взяли 120 спортсменів з Європи. І наша українка була непереможною! І це попри те, що дівчинка з мамою та сестрою змушені були тікати від бомбардувань, а тренуватися доводилося в інтернеті. Про українську волю до перемоги - розкаже Світлана Прокопчук.
Під оплески загорнута в український прапор Васіліса прямує до п'єдесталу. Дівчинка зізнається: зовсім не пам'ятає, як йшла за нагородою, бо дуже хвилювалась.
Васіліса Куценко, шахістка:
Я зайняла третє місце у блискавичній програмі і суперниці були складні (сміється).
Васіліса із мамою, сестрою та однорічною племінницею Емілією мешкає у Швейцарії. До мальовничого міста Люцерн з Харкова дівчинка переїхала через війну.
Лариса Чебукіна, мама Васіліси:
Мы ехали, мы не знали куда мы едем. Было просто желание вырваться из этого кошмара, из этого ужаса.
Їхати не можна залишатись. Де тут кома, родина не знає досі. Жити у небезпеці діти не можуть, каже Лариса. Вирушати в нікуди - неймовірно тяжко. Та й Васіліса у Швейцарії залишилась без тренувань. Вдома дівчинка грала в шашки тричі на тиждень по три години. Тепер усе по-іншому.
Васіліса Куценко, шахістка:
Це відбувається онлайн із тренерами або тренера відправляють завдання, бо тут не грають в шашки і тут нема клубів шашечних.
А ще доводиться вчити німецьку мову.
Васіліса Куценко, шахістка:
Бо це взагалі незнайома мова. Ну до цього я вчила її, але не дуже..
Втім, жага до перемог мотивує. У шашки Василіса почала грати у 5-річному віці і повірила у себе. До чемпіонату Європи готувалась, як могла. Але поїздка до Туреччини залишалась під загрозою. Через відсутність грошей на квитки.
Анастасія Удовыченко, сестра Васіліси:
Ми зробили пост у фейсбуці, я спілкувалась з людьми у коментарях, в особистих повідомленнях, відправляла їм дипломи та все інше.
І допомога не забарилась. Серед багатьох благодійників і Женевський осередок Українського товариства у Швейцарії.
Оксана Кобзар, представниця Асоціації:
Все, що вона пережила, і війна, і біженство, і жити під знаком питання чи ти поїдеш, чи не поїдеш, чи можливо, чи неможливо - це все стрес, це все впливає на психологічний стан дитини. Я розуміла, що України не буде - ну може буде, але не буде представлена на цьому Чемпіонаті цією дівчинкою. І в неї є шанс, вона єдина з тих, хто може туди поїхати, вона здібна, вона може і вона зробила це!
Гроші є. На це повідомлення тренери дівчинки Олег Шапунов та Марина Касьян зітхнули з полегшенням і почали збиратись у дорогу. Пакувала валізи і майбутня переможниця.
Анастасія Удові, сестра Васіліси:
Це була звичайно неймовірна радість, тому що мама вже не вірила, що це можливо, вже здавалась, але я завжди казала, що все вийде, просто треба не здаватись, а намагатись ще і ще. Найбільше була рада Емілія. Вона бігала до Васіліси у кімнату і заважала їй грати. Коли вона тренувалась.
Васіліса радіє, що попри труднощі, українські спортсмени все ж здобувають перемоги для України. Дівчинка вірить і в перемогу рідної держави у війні з російськими загарбниками. Бо тоді вона зможе повернутись до тата, який чекає на свою чемпіонку в Україні.