Соціальне житло: як це працює у Бельгії? [ Редагувати ]

Близько третини житла у Франції, Нідерландах, Великобританії - соціальне. Тобто здається в оренду воно за ціною, значно нижчою від ринкової. Або ж куплене зі знижкою. В Україні ж соціального житла немає. І саме відбудова могла б допомогти започаткувати такий тип вирішення житлового питання. Що таке соціальне житло - одну із моделей у Бельгії подивилась і покаже нам Олена Абрамович.

Бамба Массадже показує нам свою чотирикімнатну квартиру, яку придбала два роки тому завдяки програмі соціального житла.

Це вперше я купила собі нерухомість.

Вона покинула Кот-д'Івуар 17 років тому та опинилась у Бельгії. Зараз працює в дитячому садочку. Своїм помешканням тішиться.

Бамба Массадже, власниця соціального житла:

У мене тут три спальні, зала, ось там кухня, ванна, туалет, є ще комірчина.

Каже, її квартира одна з найбільших і найдорожчих. Обрала саме такий варіант, бо має чотирьох доньок.

Один з улюблених просторів у дівчаток - просторий балкон. Там можна погойдатися у гамаку з видом на червоні брюссельські дахи. Звідти ж, до речі, помітно і дах цього будинку - встелений сонячними батареями. А ще, там є резервуари для дощової води, розповідає Бамба, показуючи територію будинку.

Ось там зверху, за найбільшим балконом не видно...

Дощова вода використовується для зливу в туалеті. Сонячні батареї забезпечують значну частку електроенергії в будинку. У розробці проєкту брали участь зокрема і майбутні мешканці. А перед заселенням вони ще й мали тритижневий тренінг - як жити у багатоквартирному будинку.

Бамба Массадже, власниця соціального житла:

У нас є чимало спільних просторів. Звісно, в усіх приватні квартири. Але, наприклад, ми разом користуємось вхідним холом, зоною для сміття, велопаркінгом, садом. І якщо хтось буде робити щось не так - сусіди будуть незадоволені. Тому важливо знати, як це все комунікувати без конфліктів.

Бамба показує нам порядок у спільних зонах. Ось тут мешканці можуть залишати лише дитячі візочки та велосипеди. Велопаркінг - кількарівневий. Закидати велосипед на вищий рівень складніше. Тому це питання врегульовано правилами дому.

Бамба Массадже, власниця соціального житла:

У мене, наприклад, три велосипеди. У деяких сімей чотири. А дозволяється тримати тут два на квартиру. І ті, у кого їх два, знизу мають право ставити тільки один. Інший уже нагору.

Є тут правила і про сортування сміття та прибирання будинку і території саду. Аби всі їх дотримувались - ведеться контроль.

Бамба Массадже, власниця соціального житла:

Ось графік прибирання - дві сімʼї на тиждень. Якщо десь брудно, зразу видно, на чиїй це відповідальності.

Довіра і відповідальність - головні вимоги для проєкту соціального житла, розповідає Гірт де Пау. Саме він 10 років тому почав втілювати в Брюсселі цю запозичену у США ідею під назвою "Громадський земельний траст"

Гірт Де Пау, співзасновник програми соціального житла:

Це один із перших пілотних проєктів. Ми отримали кошти від уряду, щоб купити цю землю. А потім разом з організацією, яка займається соціальним житлом, збудували будинок.

Схема працює наступним чином - місцева влада виділяє кошти на землю, ділянку. За рахунок цього майбутнє житло стає дешевшим на 30-40%. Купити його у безвідсотковий кредит мають право лише ті, у кого низький дохід. Для цього потрібно записатися у чергу.

Гірт Де Пау, співзасновник програми соціального житла:

Зараз у нас п'ять будинків. Там живе 104 сімʼї, це десь півтисячі людей. Близько тисячі сімей у списку очікування. І всі ці люди з низьким доходом чи навіть безробітні. 80% з них народились не в Бельгії. І вони представляють 66 різних національностей.

Перепродати квартиру мешканці мають право лише через п'ять років і тільки малозабезпеченим, які стоять у черзі на таке житло. Ціна повинна майже не відрізнятися від початкової. Усе контролює спеціальна комісія з представників міської влади, мешканців будинку і членів спілки.

Олена Абрамович, кореспондентка:

В Бельгії соціальне житло становить 7.5% загального житлового фонду. Це і такі маленькі проєкти, як "Громадський земельний траст", і класичні програми, коли власником квартир залишається держава. Та здає їх в оренду за в рази нижчою ринковою ціною. Задовольнити попит на доступне житло важко, тому приватизувати його не можна. Саме так і наповнюється банк соціального житла.