В Оріхові на Запоріжжі до ранку понеділка триватиме сувора комендантська година [ Редагувати ]

В Оріхові на Запоріжжі до ранку понеділка триватиме сувора комендантська година. Людям заборонено залишати домівки. Виняток - лише повітряна тривога, коли потрібно пройти до укриття. Поблизу міста ситуація напружена. Населений пункт та його околиці під щільним вогнем окупанта.

І напередодні запровадження комендантської години в Оріхові побували наші кореспонденти. Про ситуацію у місті та настрої - докладніше далі.

Вже кілька днів Оріхів зазнає щільних обстрілів. Вибухи стихають буквально на кількадесят хвилин. В одну із таких перерв Віктор поїхав полити город. Евакуюватися чоловік не збирається.

Віктор, житель Оріхова:

Обстріли - заховались, нема обстрілів - вийшли, поробили. Кожен день надієшся, що буде лучше.

Українські захисники рясні обстріли пов'язують із підготовкою ворогів до наступу.

Позивний "Камінь", військовослужбовець Збройних сил України:

За один час могут крыть весь город. Через два часа могут определенный только один район накрывать. - З чого гатять? - РСЗВ, САУ, минометы просто по житловых кварталах.

В Оріхові на кожному кроці будинки з вибитими шибками, посіченими уламками снарядів стінами, зруйновані споруди. Окупанти б'ють без розбору. Нищать житло, лікарні та школи. Внаслідок обстрілу цей навчальний заклад буде складно відбудувати.

Станіслав Стойков, представник Київського загону ТрО №9 в Запорізькій обл.:

Раніше СРСР вбивали історію кожного народу. Теж саме нині твориться з нами. Вони вбивають нашу історію, вони вбивають нашу культуру. Вони вбивають цим нас.

У місті досі залишається кілька тисяч людей. Переважно це пенсіонери, але залишилися й родини з дітьми. Вижити містянам у таких умовах допомагають волонтери, які привозять продукти, ліки, та засоби гігієни.

Ярослав Прокопенко, керівник волонтерського штабу:

Если родственники не могут уговорить своих стареньких бабушек-дедушек уехать, то я, развозя продукты, помогу им выжить. Не работают магазины, нет света, газа. Некоторые люди едят просто рис один, сухой. Поэтому нужно возить продукты…

Марина виховує шістьох малюків та не покидає їх не на мить. Їхній будинок в Оріхові розбомбили. Прихистили знайомі. Від обстрілів ховаються у сусідському підвалі. Волонтери пропонують багатодітній матері евакуюватися. Жінка вагається.

Марина, жителька Оріхова:

Я без мужа ничего не решаю. Чоловік прийде. - Телефон оставить? - Понятно, что без мужика никак. Телефон оставить? - Ну, оставьте…

Олена залишається в Оріхові через безвихідь. Жінка не може покинути сина з інвалідністю.

Олена, жителька Оріхова:

Він мені сказав: мамо, ти можеш поїхать. Ви ж понімаєтє, це ж материнське серце, я не зможу поїхать, і бросить його, а він не хоче.

Жінка ледь стримує розпач та страх.

Олена, жителька Оріхова:

… шумлять і шумлять, і гримихає. Ноччю лягаєш спать і ти боїшся, що утром не піднімешся, бо неізвєстно, що ноччю прилетить каждий раз. Ми хочему буть українцями. Ми хочемо, щоб тут Україна була і Оріхів наш був, і все було хорошо.

Аби не наражати людей на небезпеку та самим не потрапити під обстріл, волонтери знайшли місце, де містяни зможуть отримати продуктові набори та ліки.

Станіслав Стойков, представник Київського загону Тро №9 в Запорізькій області:

Я договорився з людиною. Вона роздасть кожній людині, яка цього потребує. Ми залишили хліб, макарони, консерви…

Зараз в Оріхові триває посилена комендантська година. Покинути домівки та укриття люди зможуть лише у понеділок вранці.