Орендувати квартиру в держави: яка модель соціального житла у Бельгії [ Редагувати ]
Орендувати квартиру в держави - для багатьох європейських країн поширена практика. У Франції, Нідерландах, Великій Британії соціальне житло складає третину всього житлового фонду. Влада здає таке помешкання тим, хто не може платити ринкову ціну. І таким чином - рятує людей від вулиці і дає шанс на гідне життя. Така практика була б доречною зараз і в Україні. Оскільки в умовах війни мільйони людей залишились без домівок і засобів для існування. Олена Абрамович проаналізувала одну із моделей соціального житла у Бельгії. І покаже наочно - що ж це таке?
Бамба Массадже показує нам свою чотирикімнатну квартиру, яку придбала два роки тому завдяки програмі соціального житла.
Це вперше я купила собі нерухомість.
Вона покинула Кот-дʼІвуар 17 років тому і опинилась у Бельгії. Зараз працює в дитячому садочку. Своїм помешканням - тішиться.
Бамба Массадже, власниця соціального житла:
У мене тут три спальні, зала, ось там кухня, ванна, туалет, є ще комірчина.
Каже, її квартира одна з найбільших і найдорожчих. Обрала саме такий варіант, бо має чотирьох доньок.
Один з улюблених просторів у дівчаток - просторий балкон. Там можна погойдатися у гамаку з видом на червоні брюссельські дахи. Звідти ж, до речі, помітно і дах цього будинку - встелений сонячними батареями. А ще, там є резервуари для дощової води, розповідає Бамба, показуючи територію будинку.
Дощова вода використовується для зливу в туалеті. Сонячні батареї забезпечують значну частку елетроенергії в будинку. У розробці проекту брали участь зокрема і майбутні мешканці. А перед заселенням вони ще й мали тритижневий тренінг - як жити у багатоквартирному будинку.
Бамба Массадже, власниця соціального житла:
У нас є чимало спільних просторів. Звісно, в усіх приватні квартири. Але, наприклад, ми разом користуємось вхідним холом, зоною для сміття, велопаркінгом, садом. І якщо хтось буде робити щось не так - сусіди будуть незадоволені. Тому важливо знати, як це все комунікувати без конфліктів.
Бамба показує нам порядок у спільних зонах. Ось тут мешканці можуть залишати лише дитячі візочки та велосипеди. Велопаркінг - кілька рівневий. Закидати велосипед на вищий рівень - складніше. Тому це питання врегульовано правилами дому.
Бамба Массадже, власниця соціального житла:
У мене, наприклад, три велосипеди. У деяких сімей чотири. А дозволяється тримати тут два на квартиру. І ті, у кого їх два, знизу мають право ставити тільки один. Інший уже нагору.
Є тут правила і про сортування сміття та прибирання будинку і території саду. Аби всі їх дотримувались - ведеться контроль.
Бамба Массадже, власниця соціального житла:
Ось графік прибирання - дві сімʼї на тиждень. Якщо десь брудно, зразу видно, на чиїй це відповідальності.
Довіра і відповідальність - головні вимоги для проекту соціального житла, розповідає Гірт де Пау. Саме він 10 років тому почав втілювати в Брюсселі цю запозичену у США ідею під назвою "Громадський земельний траст".
Гірт Де Пау, співзасновник програми соціального житла:
Це один із перших пілотних проектів. Ми отримали кошти від уряду, щоб купити цю землю. А потім разом з організацією, яка займається соціальним житлом, збудували будинок.
Схема працює наступним чином - місцева влада виділяє кошти на землю ділянку. За рахунок цього майбутнє житло стає дешевшим на 30-40%. Купити його у безвідсотковий кредит мають право лише ті, у кого низький дохід. Для цього потрібно записатися у чергу.
Гірт Де Пау, співзасновник програми соціального житла:
Зараз у нас 5 будинків. Там живе 104 сімʼї, це десь півтисячі людей. Близько тисячі сімей у списку очікування. І всі ці люди з низьким доходом чи навіть безробітні. 80% з них народились не в Бельгії. І вони представляють 66 різних національностей.
Перепродати квартиру мешканці мають право лише через 5 років і тільки малозабезпеченим, які стоять у черзі на таке житло. Ціна повинна майже не відрізнятися від початкової. Усе контролює спеціальна комісія з представників міської влади, мешканців будинку і членів спілки.
Олена Абрамович, кореспондентка:
В Бельгії соціальне житло становить 7.5% загального житлового фонду. Це і такі маленькі проекти, як "Громадський земельний траст", і класичні програми, коли власником квартир залишається держава. Та здає їх в оренду за в рази нижчою ринковою ціною. Задовільнити попит на доступне житло важко, тому приватизувати його не можна. Саме так і наповнюється банк соціального житла.