Незламний: Харків відзначає 368 День народження [ Редагувати ]

Харків - залізобетон. Так називають місто самі харків'яни - і через вигляд міста, і через характер людей, загартованих війною. Майже шість місяців - з першого дня війни Харків перебуває під щоденними обстрілами. Але крок за кроком іде до перемоги. Сьогодні у міста День народження. Йому виповнюється 368 років.

24 лютого. П'ята ранку. Харків'яни прокинулися під вибухи. Месенджерами полетіли тисячі повідомлень - "що це?". І страшне усвідомлення - війна.

Перші три дні росіяни накривали місто артилерією. Потім - прийшли диверсійно-розвідувальні групи. Рашистські БТРи - їхали в центр. По Харкову - йшли вуличні бої. Та оборонцям вдалося окупантів ліквідувати. І тоді ворог почав бити з повітря. Так почався пекельний Березень.

"Калібр" пробив будівлю обладміністрації. З 6-го поверху і до підвалу. Від колись величної будівлі залишилися лише стіни.

Посмотрите, адекватные русские, что, бл***, вы делаете! Центр города, площадь, бл***! Вы гуляли праздники, здесь бл*** праздновали! Посмотрите, что у нас происходит! Погибших сколько! Русская ракета, иди нах**! Русский военный корабль - иди нах**!

Після цього удару - над містом піднімається ворожа авіація. Росіяни скидають некеровані фугасні бомби на житлові будинки.

К нам в квартиру попал снаряд, все загорелось. Это ужас просто. Ребята, у нас просто ничего не осталось.

Місто - палає. З-під завалів обладміністрації рятувальники витягнуть 31-го загиблого….

Люди намагаються виїхати. З дітьми та тваринами штурмують вокзал. Евакуаційні потяги - забиті. Їдуть тихо, без світла, наповнені страхом. Восьмого березня місто покинули більше як пів мільйона людей... Ті, хто залишаються, благають - закрити небо над Харковом. Волонтери годують і вивозять харків'ян. У місті починається паливна криза.

За 15 днів війни - зруйновано 400 багатоповерхівок. А через місяць у Харкові уже не буде 70 шкіл.

Люди перебираються під землю. На станції метро.

Постарались тут себе оборудовать, принесли сюда стол, принесли сюда коляску. Принесли сюда ходунки. Ну отсюда, естественно, мы не выходим, очень страшно.. Ну держимся, мы победим, конечно. Харьков не сдастся, Харьков держится!

Люди житимуть на станціях майже до кінця весни… Метрополітен стає не лише укриттям. Тут влаштовували вистави та концерти.

Ті, хто живе далеко від станцій, перебираються у підвали та промислові бункери. Люди не бачили сонця по півтора місяця. Виживають завдяки волонтерам.

Бомба попала в наш дом, и ракета сейчас там торчит. Дети поразбегались все. А мы вот с женой остались. Вот такая судьба.

Реактивні системи та міномети б'ють по мирних кварталах. Гинуть люди, які просто вийшли на вулицю. Російські терористи "Калібром" - цілять у ринок. Але ракета збивається з курсу і розбиває цілий квартал.

Юрій, житель Харкова:

В простонародии завод "Протон". Давно не работает. Помещение арендуют магазины, типография. АТБ, Эльдорадо. Т.е. военного нет ничего. Давно.

Від усього побаченого й пережитого у митців - розривається душа. І над руїнами - лунає класична музика.

Люди починають цінувати кожну мить життя.... І влаштовують весілля - прямо на розвалинах.

Черговою ціллю росіян стала гордість усієї Харківщини - Екопарк. Він розташований біля дороги, що веде до кордону з росією. Снаряди різних калібрів летіли сюди щодня. Та - люди все одно приїздили годувати тварин.

Світлана Вишневецька, заступник директора екопарку:

И самое страшное было, когда мы в туалете, мы собирали, было очень холодно. И мы обезьян собирали в туалете. Когда я ей предложила конфетку, дикая обезьяна пошла вот так ко мне, потому что она была голодная.

Велика частина колекції тварин загинула. Та частину звірів - таки вдалося врятувати й вивезти в інші міста.

Давай давай давай. Помогаем Владимировичу, ребята, помогаем. Давай давай, Хула.

Та вдавалося це іноді - ціною людського життя....

Утім, саме травень для харків'ян став найоптимістичнішим місяцем. ЗСУ почали відтісняти ворога - аж до кордону. Росіяни припинили поливати околиці з Градів. Не дотягувалися. Стало тихіше. У місті запустили метро. Громадський транспорт. І Харків - оживав. Люди почали повертатися додому.

Та розслаблятися, як виявилося, було зарано. 27 травня ворог серед білого дня обстріляв середмістя...

Стараємося перев'язати, він відходить!  (б'є по щоці) не спи, не спи! (підходить ще один, б'є пораненого по щоках) Не спи, козаче!

З початком літа росіяни взяли під приціл навчальні заклади. Два дні поспіль, один за одним знищують два коледжі. Згодом - школу. Цинічно б'ють по дитячому майданчику на Нових будинках, до того район вважався відносно спокійним. Усе. Більше безпечних місць у Харкові не лишилося.

Марина, жителька Харкова:

Сидели в домино несколько мужчин играли. Прилетело, кассетные вот эти какие-то. И попало, свекру в ногу и еще наверное куда-то, потому что он скончался. 82 (года). Александр Семенович. Скончался.

Окупанти обирають нову стратегію. І на місто щовечора починають летіти крилаті ракети. Як за розкладом. Харків'яни навчилися їх фотографувати. Та як захиститися від них - не знають і досі.

Липень відзначився черговою атакою на виш. Зруйновано корпус педуніверситету. Скульптура Сковороди як символ просвітництва - впала, але вціліла. Не жаліє ворог і пам'ятки архітектури:

Дмитро Лазуренко, заступник голови адміністрації Новобаварського району Харкова:

Перша пам'ятка архітектури зруйнована повністю. Вона не підлягає відновленню.

І щодня гинуть люди. Лікарні забиті пораненими.

Олег Синєгубов, голова Харківської обласної військової адміністрації:

Ми маємо вбитими 982 цивільних. Це місто Харків і Харківська область. І 48 дітей. Наймолодшому з яких було лише сім місяців.

У серпні по Незламному Харкову - росіяни вперше вдарили новим озброєнням - ракетами "Торнадо". Дуже великої дальності. Тож змогли дотягтися до Салтівки. Накрили квадратом, у середині якого були житлові багатоповерхівки. Дитячий майданчик. Людей, які йшли проспектом, біля церкви, прямували до зупинки транспорту, як ножем, зрізало осколками.

Олексій Коновалов, військовослужбовець:

Только повернул сюда на Тракторостроителей, сразу обнаружил здесь двух людей, которые лежали здесь без сознания.

Вечір 17 серпня - ще один трагічний день у житті Харкова. На місто полетіла крилата ракета "Іскандер".

Огненный шар, большой огненный шар летел!

Ракета поцілила в гуртожиток на Салтівці. Старенька триповерхова будівля - розсипалася й спалахнула.

Бабушка! Бабушка застряла!

На світанку наступного дня - ракета С-300 поцілила в ще один гуртожиток. Харків втратив 25 людей. За одну добу. Але попри все - Харків незламний! Якщо він пережив ці пекельні пів року війни - його не переможе ніхто.